Минають роки, а неординарну особистість, якою був
за життя історик літератури й громадський діяч
Леонід Куценко, продовжують поважати й шанувати,
згадуючи його насамперед як людину кипучої
енергії, рідкісного працелюба й непереборного
оптиміста. Вченого, котрий сприяв ліквідації
багатьох білих плям у літературознавстві та
поверненні Україні добрих імен і творчого спадку
Євгена Маланюка, Дмитра Чижевського, Миколи
Вороного, Юрія Дарагана...
За традицією на день народження Леоніда
Васильовича, що співпадає зі Стрітенням
Господнім, у Кіровоградському
літературно-меморіальному музеї
І.Карпенка-Карого пройшли чергові — вже восьмі —
літературно-краєзнавчі «Куценківські читання».
Вони зібрали науковців, театрознавців,
письменників, краєзнавців, педагогів, музейних
працівників, архівістів. Цього разу читання були
присвячені ще й 170-річчю корифея українського
театру, в колишньому будинку котрого власне вони
й проходили. На нашу думку, родзинкою заходу
стала цікава своєю новизною презентація
виставки «Нащадки І.К.Карпенка-Карого», під час
якої керівник музею Катерина Лісняк ознайомила
присутніх з десятками невідомих досі світлин,
отриманих закладом культури в результаті
копітких плідних пошуків чеської гілки родоводу
драматурга. Без перебільшення, розповідь про
історію родини Ірини Тобілевич-Студнічкової
мала сенсаційний характер. Варто було побачити,
як небайдуже розглядав нові надходження
очільник письменників краю Василь Бондар!
Під час виступів згадували й про ще одного
видатного ювіляра, «козацького батька» Дмитра
Яворницького, котрий залишив безцінну
епістолярну спадщину, пов'язану з іменами
корифеїв українського театру. Оскільки восени
виповнюється 160 років від дня народження цього
безкомпромісного дослідника історії
Запорізької Січі, дотично згадали й про 240-річчя
ліквідації самодержавством української
«козацької республіки».
Власне навіть простий перелік тем,
пов'язаних з життям і творчістю Леоніда Куценка,
Івана Карпенка-Карого, Марії
Садовської-Барілотті, Софії Тобілевич, Миколи
Смоленчука та непересічними подіями в
літературному й театральному житті краю
(наприклад, періоду гітлерівської окупації
Кіровоградщини 1941 — 1944 pp.), запропонованих цього
разу, вражає. На щастя, голова облорганізації
Національної спілки краєзнавців Олег Бабенко
запевнив, що матеріали читань обов'язково буде
опубліковано.
Як бачимо, навіть у тяжку для України
годину науково-культурне життя, освячене іменем
Леоніда Куценка, триває. В колі його однодумців і
продовжувачів творчих та краєзнавчих задумів.
Федір Шепель |
