Кароль
Шимановський народився 3 жовтня 1882 року в маєтку
Тимошівка на Україні у висококультурній родині
польських поміщиків Корвін-Шимановських, що
ведуть свій родовід від славних часів польської
історії. Літо Шимановські проводили в Тимошівці,
зиму - в Єлисаветграді. В Єлисаветграді жили і
родичі Шимановських - родини Нейгаузів,
Блюменфельдів, нерідко бували Івашкевичі.
Усі діти Шимановських пройшли через
відому Єлисаветградську музичну школу Густава
Нейгауза.
З 1901 року Кароль навчається у Варшаві у
провідного польського композитора того часу
Зигмунта Носковського (композиція і контрапункт)
і теоретика Марка Завирського (гармонія). У цей
час він близько сходиться з молодими музикантами
- Г.Фительбергом, М.Карловичем, Л.Ружицьким,
А.Шелюто. Так виникає співдружність "Молода
Польща в музиці", метою якого стає пропаганда
нової польської музики - у спільних концертах і
шляхом видання творів. Перший концерт, у якому
виконувалися твори молодих композиторів,
відбувся у Варшавській філармонії 2 лютого 1906
року і був повторений 9 лютого. З творів
Шимановського пролунали Концертна увертюра ор.12
(під керуванням Г.Фительберга), Варіації на
народну тему ор.10 для фортепіано (соліст
Г.Нейгауз); у концерті 9 лютого Нейгауз зіграв
замість Варіацій присвячену йому Фантазію ор.14.
Критика зустріла дебют молодих композиторів
доброзичливо і навіть з ентузіазмом. У цьому ж
році, 30 березня, відбувся концерт у Берліні.
У листопаді 1906 року Шимановський побував
у Львові, де зумів установити контакти з музичною
громадськістю; з тих пір у Львові нерідко звучали
твори Шимановського.
У 1909 році А. Рубінштейн виступав у Кракові
з програмою з фортепіанних творів Шимановського,
у 1914 році Увертюра Шимановського виконувалася в
сезонах С.Кусевицького (у концерті, присвяченому
сучасній польській музиці).
Навесні 1914 року Шимановський їде в
Італію, на острів Сицилія. З Італії через Париж
він приїжджає в Лондон і знайомиться зі
Стравінським. Тут його застає початок першої
світової війни, і композитор повертається в
рідну Тимошівку.
Роки першої світової війни Шимановський
проводить в Україні, улітку він живе в Тимошівці,
узимку в Києві, часто виїжджає в Петроград і
Москву. Твори Шимановського були включені в
репертуарний план концертних сезонів
Кусевицького і Зілоті, їх виданням зацікавилася
музична фірма Юргенсона.
Період революції і громадянської війни
(1917-1919) Шимановський провів з родиною в
Єлисаветграді. Тут він написав "Пісні шаленого
муедзіна", "Любовні пісні Хафіза",
транскрипції трьох каприсів Паганіні,
літературний твір - роман "Ефеб", почав
працювати над оперою "Король Рогер".
Діяльність Шимановського з кінця 1919 року
протікає в Польщі.
У серпні 1922 року Шимановський їде в
Закопане, де заново відкриває для себе народне
мистецтво польських гуралей. Незабаром
народжується задум національного балету
"Харнасі".
1924 - 1926 роки принесли польському художнику
ряд великих успіхів; особливо примітні були
концерти в Парижі (1924 - 1925), на яких виконувалися
Перший скрипковий концерт, "Любовні пісні
Хафіза", Третя симфонія, Мазурки і
"Метопи" для фортепіано; у 1926 році у Варшаві
відбулася постановка опери "Король Рогер".
У 1930-1932 роках Шимановський - ректор
Варшавської Музичної академії. Зусилля
Шимановського-педагога були спрямовані на
підвищення професійного рівня молодих
музикантів, на розширення їхнього кругозору,
знання сучасної музики.
Уряд нагородив Шимановського хрестом
Почесного легіону, Ягелонський університет у
Кракові присудив йому титул доктора honoris causa,
Міжнародне суспільство сучасної музики, куди
входили Р.Штраус, де Фалья, Равель, Стравінський і
Барток, обрало композитора своїм почесним
членом.
У грудні 1936 року безнадійно хворий
Шимановський їде в Грас, де ще намагається робити
начерки балету "Повернення Одисея". Там, у
березні 1937 року у вкрай важкому стані його
застала Леонія Градштейн, секретар композитора,
що приїхала за його викликом. Вона перевозить
хворого в санаторій спочатку в Кани, потім у
Лозану, де 29 березня опівночі Шимановський помер.
Похований Шимановський в Кракові. |
