В
художньо-меморіальному музеї Олександра
Осмьоркіна відбулася неординарна подія.
Зібрання музею поповнили твори учня О.О.Осмьоркіна
по ВХУТЕМАСу - киянина Йосипа Наумовича
Вайсблата.
Слід констатувати, що, на жаль, більшість
робіт художника безслідно зникла в 1940-х - 1950х рр.,
або розійшлись по приватних колекціях Росії, США,
Німеччини. Тож пейзажі: "Ботанічний сад", "Срібний
бор" та ліногравюри: "Гідра комунізма",
"Зорі назустріч", "Весілля", виконані
митцем в 1960-х роках, які передав до музейної
збірки кандидат технічних наук, дослідник
проблем історичної топографії Бабиного Яру Лев
Евгенович Дроб'язко, стали особливим дарунком
музею напередодні відзначення 120-ї річниці від
дня народження Олександра Осмьоркіна. Ці роботи
яскраво відображають живописні і колористичні
уподобання митця Й.Н.Вайсблата, його творчу
філософію і світоглядність, що склалися в умовах
непростого тривожного і трагічного ХХ сторіччя.
Проживши довге, сповнене складних подій життя,
він зміг, як і його вчителі Ф.Г.Кричевський і О.О.Осмьоркін,
зберегти принципову творчу і громадянську
позицію.
Йосип Наумович Вайсблат народився в Києві
в 1897 році в сім'ї духовного равина. З 1912 по 1918
роках навчався в Київському художньому училищі в
майстерні відомого українського живописця
Федора Григоровича Кричевського, чим, до речі,
пишався все життя. У 1920 році переїхав на навчання
до Москви у Вільні художні майстерні, які у 1921
році було реорганізовано у Вищі художньо-технічні
майстерні (ВХУТЕМАС). На той час ВХУТЕМАС
складали сім факультетів: архітектурний,
поліграфічний, живописний, скульптурний,
текстильний, керамічний, дерево та
металообробний. Йосип Вайсблат навчався в
скульптурній майстерні Сергія Волнухіна і
Бориса Корольова та в той же час пройшов яскраву
школу живописної майстерності у Олександра
Осмьоркіна, вплив якого безперечно
прослідковується в багатьох пейзажних доробках
художника.
Йосип Вайсблат був членом Московської
організації Спілки Художників (МОСХу), учасником
багатьох творчих виставок в Москві та Києві, але
на початку 1950-х рр. його спіткала сумна доля
багатьох представників творчої інтелігенції
СРСР - арешт, слідство, роки сталінських таборів.
Ці сторінки свого життя з документальною
точністю він відобразив у серії картин "Арешт",
а своє відношення до тоталітарного суспільства,
як явища, в сповнених образних символів
ліногравюрах "Гідра комунізму", "Зорі
назустріч" та інших, виконаних на початку 1960-х
років. До речі, свої лінорити він створював на
дачі у відомого російського скульптора Євгена
Лансере, який люб'язно оселив у себе Йосипа
Наумовича, адже жити в Москві, як і в інших
великих містах СРСР, йому було заборонено.
Роки таборів зоставили тяжкий слід,
художнику треба було відновлювати професійні
навички, допомогло бажання образно, ясно і
переконливо продемонструвати істинні реалії
країни, в якій він жив. Слід зазначити, що в своїх
творах Й.Н.Вайсблат не виносить остаточних
вироків, він швидше воліє показати ту тваринну і
безглузду жорстокість, на яку здатні люди,
необмежені у владі, і душевну шляхетність та
мужність громадян, які потрапляли у непрості
життєві обставини.
Характерним для творчості Й.Н.Вайсблата є
і глибоке відчуття національної приналежності. В
його творах "Життя", "Весілля", "Пристрасті",
серіях тематичних рисунків митець з веселою
вдачею, філософським поглядом та невмирущою
надією на майбутнє розповідає про побут
єврейського народу.
Йосип Наумович Вайсблат помер у 1979 році у
Москві. Тривалий час його творчість взагалі було
забуто. Лише з розпадом СРСР, утвердженням
української держави, а разом з тим і вільного
мистецького простору твори Й.Н.Вайсблата зайняли
своє гідне місце і неодноразово експонувалися на
київських вернісажах - в галерях "Тадзіо",
"Мистець", музеї історії міста Києва, на
виставках "Єврейська тематика у творах
художників Києва" в "Українському домі" в
Києві та "Єврейська культура в Україні" в
Лондоні.
В 2001 році виставка його творів з приватної
колекції киянина Л.Є.Дроб'язка з успіхом
презентувалася в Кіровограді в художньо-меморіальному
музеї О.О.Осмьоркіна, до речі, 6 грудня,
напередодні відзначення 109-ї річниці дня
народження О.О.Осмьоркіна. |