25 листопада 2022 року в художньо-меморіальному музеї О.О.Осмьоркіна відбулася презентація виставки «ARTукриття для митців». Це вже друга виставка в рамках музейного арт-проєкту «Художні студії–2022» на тему: «Портрети сучасників на тлі війни». Експозиція присвячена пам’яті професора живопису Олександра Осмьоркіна з нагоди його 130-річчя з дня народження (8 грудня), заслуженого художника України Андрія Надєждіна, який раптово відійшов у засвіти 19 жовтня цього року, та Українських воїнів, які віддають своє життя, захищаючи свободу, незалежність та територіальну цілісність нашої країни.
    Реалізуючи проєкт «Художні студії» за темою, визначеною самим життям, музей фактично став для митців своєрідним арт-укриттям, де вони творчо працюють і народжують нові ідеї, спілкуються і зігрівають душі один одному у важкі часи надлюдських випробувань. Головним куратором цього проєкту був провідний науковий співробітник музею, фаховий мистецтвознавець, заслужений художник України Андрій Надєждін, який згуртовував художників, надихав їх на творчість і спонукав до влаштування виставок навіть в умовах війни, бо вважав, що призначення художників не просто бути свідками історичних подій, а образно відображати їх, втамовуючи власні думки і почуття, сповнені сумнівів і водночас впевненості в перемогу світла і добра. Тому саме його графічна робота «Війна» із серії «Хроніки нового середньовіччя», створена 29 березня 2022 року, репродукована на афіші виставки.
    Експозицію виставки, розміщеної в підвальному приміщенні музею, що нині використовується як укриття під час повітряної тривоги, складають понад п’ятдесят творів учасників арт-проєкту «Художні студії–2022» – кропивницьких художників Андрія Надєждіна, Ольги Краснопольської, Ірини Кухаренко, Наталії Корнілової, Олександра Кир’янова, Людмили та Олександра Демиденків, Ольги Коломієць, Юлії Тарасової, фотографа Олександра Шулешка та митців з інших міст Ганни Баранової з Харкова та Григорія Вовка з Одеси.
    Атрактивними акцентами виставки є інсталяції меморіальних речей з будинку Паученка-Осмьоркіних, адже музей і сам перебуває в укритті, бо експозиція демонтована з метою збереження картин та інших раритетних предметів. Емоційну напругу створюють конструкції з подіумів, різноманітне освітлення, відеоряд анімованих авторських зображень, музичний супровід та символи сьогодення – Прапор України, «Бородянський півник», гільза від снаряду, кашкет військового та жіноча хустка в очікуванні зустрічі з переможцем. Поступово всі – і художники, і глядачі, поринаючи у світ образів, відчуваючи хиткість часу і простору, стають учасниками виставки, мистецького дійства – перформанса.
    Саме такий перформанс і відбувався під час вернісажу з черговим вимкненням світла. Але ця прикрість не завадила відвідувачам, адже всі були озброєні ліхтариками, а навпаки ще більше зацікавила їх до споглядання творчих робіт, виконаних митцями з початку війни, в яких біль і відчай, нерозуміння і страх, злість і жага помсти, співчуття і бажання допомогти, а головне – віра в Збройні Сили України та впевненість в нашу Перемогу.
Щирим був виступ талановитої кропивницької художниці Ольги Краснопольської. Як куратор виставки, бо саме їй належить ідея її влаштування, розповіла про те, чим для неї особисто став музей Олександра Осмьоркіна у воєнний час, про своєрідне емоційне відновлення під час художніх студій. Її доповнили й інші художники – Наталія Корнілова, Ірина Кухаренко, Ольга Коломієць та Людмила Демиденко, зазначивши, що саме музейний арт-проєкт із створення портретів сучасників на тлі війни повернув їх до творчості, а значить до повноцінного життя.
    Так, Людмила Демиденко звернула увагу на представлені в експозиції виставки два зображення музейного предмету – старовинного роялю, який після демонтажу експозиції залишився на самоті в меморіальному залі. І якщо чорно-біле фото Олександра Шулешка, яке зафіксувало художника і мистецтвознавця Андрія Надєждіна в мить задуми біля роялю в порожньому залі музею, в якому він плідно працював майже три десятки років провідним науковим співробітником, вражає усвідомленням жахіття, що спіткало всіх нас, безпорадністю перед невідомістю. До речі, цей знімок було зроблено 21 березня в день народження відомого зодчого Якова Паученка. Зазвичай в мирний час в цей день традиційно відбувалися урочистості з нагоди вручення обласної премії в галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-прикладного мистецтва імені Якова Паученкав в його ж будинку, де нині розташований музей. А в цьому році було порожньо і тихо. І лише стукіт стрілок годинника в фойє музею, над яким висить величезний фотопортрет художника Олександра Осмьоркіна з пензлем в руці, повертав до реальності.
    І той же рояль, але вже в сонячному сяйві, оточений зеленню музейних квітів, в очікуванні картин і відвідувачів на живописному полотні Олександра Демиденка з символічною назвою «Коли настане день, закінчиться війна…» Виставковий зал меморіального музею О.О.Осмьоркіна. Квітень 2022р.». Не зважаючи на відчуття тривожності у колоритних відтінках, співзвучних піксельним обладункам янголів композиції Наталії Корнілової «Покрова. Спокій у нашому домі», картина буквально випромінює суцільний позитив і наповнює впевненістю в те, що Все буде Україна.
    На вернісаж завітала сестра Андрія Надєждіна Оксана Журавель. Подякувавши організаторам за виставку, на яку Андрій Надєждін ще за життя особисто надав свої малюнки із серії «Містерії нового середньовіччя», вона, як художник і мистецтвознавець, оцінила креативний підхід в побудові експозиції та оригінальну презентацію творчих робіт, зокрема, форматний друк невеликих за розміром авторських аркушів, виконаних гелевою ручкою, акцентувавши увагу на «Графічній серії із червоного скетчбуку» Ольги Краснопольської, творчих експериментах в цифровому мистецтві свого колеги Олександра Кир’янова, з яким у свій час працювала в художній школі ім. О.Осмьоркіна, та сповнених філософського змісту світлинах Олександра Шулешка.
    Привітала з відкриттям виставки і колега – головний зберігач фондів музею мистецтв заслужений працівник культури України Валентина Ноженко.
    Ще довго спілкувалися митці і шанувальники їх творчості, споглядаючи виставку, обмінюючись напруженими інформаційними новинами, думками, сподіваннями і згадуючи тих, хто вже не з нами…