Віртуальні виставки


ДО ДЖЕРЕЛ ШЕВЧЕНКОВОГО СЛОВА
(Шевченківська тематика у творах письменників-земляків).
До дня народження Т.Г. Шевченка та 160-х роковин від дня його смерті


    9 березня минає 207 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка, який став для української нації не лише геніальним поетом, а й сумлінням, гаслом, духовним маяком. Для усіх поколінь українців він є могутнім джерелом національної свідомості, символом України. Творчість поета наділена винятковою здатністю виховувати державне мислення. Вона дає розуміння і відчуття національної ідентичності, формує правдивий погляд на українську історію, виявляє національні хвороби, наснажує вірою у краще майбутнє нашого народу.
    Важно переоцінити значення творчості Тараса Шевченка для української літератури. Кобзареве слово надихало літераторів усіх наступних поколінь, в тому числі наших земляків – поетів, прозаїків, публіцистів, літературознавців.


    Для знаменитого драматурга і актора Марка Лукича Кропивницького (1840-1910) Шевченківський «Кобзар» був улюбленою книгою, з якою корифей не розлучався з юних років. М.Кропивницький вважав обов’язковими у репертуарі українського театру п’єси за творами Т.Шевченка. Найбільш улюбленою для нього була драма Т.Шевченка «Назар Стодоля». Цю п’єсу у 1860-х рр. ставив Бобринецький театральний гурток, а згодом вона з успіхом йшла у виконанні українського аматорського театрального гуртка у Єлисаветграді, на сцені громадського зібрання
    Марко Лукич талановито втілив на кону чимало образів, створених Т.Шевченком. Зі спогадів сучасників, улюбленою для актора була роль сотника Хоми Кичатого у виставі «Назар Стодоля» за Т.Шевченком, яку він грав до останніх днів свого життя. У 1872 році М.Кропивницький здійснив інсценізацію поеми Т.Шевченка «Невольник» («Сліпий»). При цьому Марко Лукич додав до вистави декілька яскравих картин з життя Запорізької Січі, зокрема сцену битви з татарами, втечу козаків з неволі. Не меншим успіхом користувалася п’єса «Глум і помста», яка є інсценізацією поеми Шевченка «Титарівна». Драматург творчо доповнив поему Кобзаря, долучивши картини стародавнього побуту українського народу, який понад усе любить рідний край і прагне жити в мирі із сусідами, не поступаючись при цьому своїми правами та свободою.
     16 березня 1910 року М.Л.Кропивницький виступив у Єлисаветграді на великому концерті, присвяченому пам’яті Т.Шевченка.

kar2870-01.jpg (23037 bytes)
Кропивницький Л.М.

    Улюбленою книгою і щирим порадником став Шевченковий «Кобзар» і для І.К.Карпенка-Карого [Тобілевича] (1845-1907), який ще дитиною слухав поетичне слово українського генія. У неділю або на свята батько І. Тобілевича Карпо Адамович садив біля себе дітей і читав їм «Катерину», «Гайдамаків», «Наймичку». Працюючи в Єлисаветграді, Іван Карпович піклувався про увічнення пам’яті Кобзаря і організував збір коштів на побудову школи імені Тараса Шевченка. У 1870 р. ХІХ ст. аматори підготували до вистави п’єсу Т.Шевченка «Назар Стодоля», де Іван Тобілевич зіграв головну роль Гната, а його дружина Надія Тарковська – роль Галі. Своїм дітям - Назару і Галі - вони також дали імена головних героїв твору.
    Повернувшись із заслання за участь у єлисаветградському політичному гуртку, І. Карпенко-Карий разом з однодумцями щороку влаштовував вистави і концерти на честь Шевченкових роковин.
    В одну із перших своїх п’єс «Хто винен?» (пізніше – «Безталанна»), Іван Карпович увів поезію Т.Шевченка «Ой одна я, одна» з деякими відхиленнями від Шевченкового тексту, що свідчить про те, що Іван Тобілевич не переписував вірш, а цитував його з пам’яті. У першій редакції драми «Бондарівна», один з героїв – Тарас співає під акомпанемент бандури пісню з «Кобзаря» «Од села до села танці та музики». У пізніших редакціях на вимогу цензури драматург замінив її іншою.
    У ряді своїх п’єс І.Тобілевич вкладає в уста персонажів слова про творчість Тараса Григоровича, які на той час через цензурні обмеження неможливо було вільно озвучити. В одному із варіантів п’ятої дії п’єси «Понад Дніпром» головний герой Мирон Серпокрил, думки і справи якого вважають декларацією життєвої позиції самого автора, привозить з міста в дарунок коханій дружині Шевченків «Кобзар».
    Все, що заповідав Т.Шевченко, І.Карпенко-Карий сприйняв як наказ до дії і творив «сатиру розумну, благородну, а головне – не карикатурну». Такими є комедії Івана Карповича «Розумний і дурень», «Мартин Боруля», «Чумаки», «Сто тисяч», «Хазяїн».

kar2870-02.jpg (30309 bytes) kar2870-03.jpg (34208 bytes)
Карпенко-Карий (Тобілевич) І.К.
у ролі Гната у виставі «Назар Стодоля»
за Т.Шевченком
Тобілевич Н.К. (уроджена Тарковська)
в ролі Галі у виставі «Назар Стодоля»
за Т.Шевченком

    Під впливом Шевченкового слова домінуючою у творчості відомого земляка Євгена Маланюка (1897-1968) була державність України, прагнення історичної справедливості. У 13 років Євген отримав від батька празьке видання «Кобзаря». Шевченко уявлявся Маланюкові передусім «козаком», «виразником духу Козаччини», «козацької шаблі», коротше – «Духу Нації». Є.Маланюк послідовно обстоював і застосовував «національний підхід до національного генія». Вважав, що національна свідомість Т.Шевченка знаходить напрочуд просту і в тій простоті та всенародності своїй геніальну формулу:
            В своїй хаті – своя правда,
            І сила, і воля.
    Маланюк небезпідставно стверджував, що «динамізм українських національно-визвольних змагань 1917-1920-х років був викликаний Шевченковою поезією».
    Кобзареві Євген Филимонович присвятив статті «Шевченко і Росія: До проблем перекладу» (1927), «Шевченко і Гоголь» (1944), «Репліку» (першодрук під назвою «Шевченко і сучасність», 1929), «Два Шевченка» (1932), «Ранній Шевченко» (1933), «Три літа» (1935), «До справжнього Шевченка» (1937), «Шлях до Шевченка» (1942), «До Шевченкових роковин» (1947), «Шевченко – живий» (1961) та багато інших.

kar2870-04.jpg (23913 bytes) kar2870-05.jpg (27764 bytes)
Маланюк Є.Ф. 2017

    Відомий письменник, політик, філософ, художник, громадський діяч Володимир Винниченко (1880-1951) присвятив геніальному поету статтю «Філософія й етика Тараса Шевченка», написану до 51 роковин смерті Кобзаря. Автор робить акцент на сталому світогляді та цілісній натурі Т.Шевченка, яка стала визначальним чинником формування його як поета. «Його можна зрівняти з Сократом або Толстим. В різні епохи жили сі люди, в неоднакових умовах виявляли себе, але у всіх їх одно було спільне: се цільність гармонії тіла і душі, гармонія світогляду і життя». У Шевченка В.Винниченка шукав ті національно-політичні ідеали, які можна було б сміливо взяти за основу програми буд-якої демократичної партії. «Шевченко – живий, реальний символ нашого народу. В його особі історія зареєструвала той стан нашої нації, в якому вона тоді перебувала. Шевченко ні однією рисою не зрадив самому собі. Гармонія життя і думання його не порушена ні в якій бік. Він єсть сам та криниця, з якої може пити всякий, кого мучить жага, хто йде тим тяжким степом, що називається життям», - підсумовує В.Винниченко. Вплив Т.Шевченка явно простежується і у ранніх новелах Володимира Кириловича.

kar2870-06.jpg (36364 bytes) kar2870-07.jpg (41444 bytes)
Винниченко В.К. 2011

    Про роль Шевченка для всієї української нації не раз наголошував у публіцистичних статтях соціолог, націолог і публіцист, випускник Єлисаветградського земського реального училища Ольгерд Бочковський (1885-1939). Він писав, що Тараса Шевченка вважають не лише найбільшим українським поетом, але і всеслав’янським велетнем і світовим генієм. «Кобзар» називав національним євангелієм і архітвором світового письменства. «В пантеоні світової літератури Т.Шевченко зайняв почесне місце як один із каменярів майбутнього відродження людства, як апостол вищої людяності, як суворий суддя й непримиренний ворог кріпацтва, утиску й недолі. Нарід, що дав Тараса Шевченка може бути гордий», - зазначав О.Бочковський.

kar2870-08.jpg (42958 bytes) kar2870-09.jpg (38467 bytes)
Бочковський О.І. 2018

    Шевченківська тематика знайшла місце у творчості нашого земляка – поета, прозаїка, драматурга, перекладача Сави Голованівського (1910-1989), який присвятив Кобзареві п’єсу «Поетова доля» (1939). У ній розповідається про один з епізодів життя Т.Г.Шевченка незадовго до заслання. Цікавою є історія створення п’єси. Якось С.Голованівський прочитав А.Бучмі вірш, в якому були рядки: «Судьба поета – це судьба народу». В кімнаті був присутній і О.Довженко. Прослухавши вірш, Амвросій Максиміліанович та Олександр Петрович почали розмову про роль поезії в житті суспільства і зійшлися на тому, що проблему такого взаємозв’язку вирішує життєвий і творчий досвід Шевченка. Тоді і виникла ідея створити велику виставу про Кобзаря, в основі якої лежала б ця проблема.
    Фактично, наш земляк Сава Голованівський першим відтворив на сцені образ Шевченка, адже на той час окрім одноактівки Я.Мамонтова в жанрі драматургії про Тараса Григоровича нічого написано не було. П’єса була поставлена у київському театрі ім. Івана Франка до Шевченкового ювілею і з успіхом йшла на сцені не один рік. Режисером вистави став заслужений артист УРСР Амвросій Бучма. Театральні критики відзначили «надзвичайну театральність і виразність мізансцен» вистави.

kar2870-10.jpg (38222 bytes) kar2870-11.jpg (131185 bytes)
Голованівський С.О. Ескіз до першої дії вистави «Поетова доля»
за однойменною п’єсою С.Голованівського
(з книги «ХХ років театру імені І.Франка», 1940)

    Шевченкіана нашого земляка – поета, прозаїка, перекладача Володимира Гараніна (1934-2014) складається з поезій, літературознавчих творів і малярських робіт. У 2004 році, до 190-річчя від дня народження Кобзаря, побачила світ збірка творів поетів Одещини різних поколінь, присвячених Т.Шевченку «Думи мої, думи мої» (2004), упорядкована В.Гараніним. Вірші нашого земляка, а також багатьох українських і білоруських поетів увійшли до збірки «Віщий голос» (2006), яка побачила світ на Одещині, де мешкав Володимир Михайлович. У літературознавчому дослідженні «Реве та стогне Дніпр широкий» (2009) В.Гаранін зробив своєрідний екскурс сторінками «Кобзаря», в якому твори Т.Шевченка розглядаються з позицій сучасності. Автор пояснює багато Шевченкових ідей на основі тих відомостей, що стали доступними у наш час, розшифровує Шевченкове мислення у нерозривному зв’язку з народними традиціями і віруваннями.

kar2870-12.jpg (104002 bytes)
Гаранін В.М.

kar2870-13.jpg (59795 bytes) kar2870-14.jpg (82508 bytes) kar2870-15.jpg (55848 bytes)
2004 2006 2009

    Літературознавець, критик, доктор філологічних наук, завідувач кафедри української літератури Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені В.Винниченка Григорій Клочек (1943 р.н.) є автором цілого ряду досліджень, присвячених творчості геніального поета. Так, у посібнику для вчителів «Поезія Тараса Шевченка: сучасна інтерпретація» (1998) Григорій Дмитрович із застосуванням новітніх методів аналізу художнього твору ґрунтовно досліджує основні поетичні твори Тараса Шевченка. Великий поет постає і як жива людина, і як Пророк українського народу, для якого національна ідея була провідною. Книга по-новому тлумачить хрестоматійні Шевченкові поезії і пропонує ефективні методи їх вивчення у школі. У літературознавчому дослідженні «Шевченкове Слово: спроби наближення» (2014) Г.Клочек вдається до уповільненого аналізу художнього тексту, який, на думку автора, може наблизити до Шевченка як до «творця досконалого художнього тексту». Свої міркування про поезію Т.Шевченка Григорій Дмитрович називає «спробою наближення», оскільки поезія Кобзаря невичерпна і кожне нове покоління відкриватиме свої культурні коди.

kar2870-16.jpg (43695 bytes)
Клочек Г.Д.

kar2870-17.jpg (51128 bytes) kar2870-18.jpg (40090 bytes)
1998 2014

    Цілий ряд праць присвятив Т.Шевченку доктор філології, літературознавець, критик, громадський та політичний діяч Володимир Панченко (1954-2019). Через сучасну призму світобачення, інтерпретації творів поета критик виділив найголовніші для української нації істини – уявлення про українську мрію і про те, що стоїть їй на перешкоді. Це десять заповідей Шевченка, відібраних Володимиром Панченком за аналогією з Десятьма заповідями Закону Божого і на підставі скрупульозного вивчення ним багатющої творчої спадщини Тараса Шевченка. Вони не втратили своєї актуальності і для нинішнього покоління українців. За словами дослідника, поезія Тараса Шевченка – це, «як сказали б у Києві і Львові, ціла «Хартія вільної людини». В.Панченко закликав читати і перечитувати твори національного генія, адже це допоможе переосмислити систему цінностей сучасного українця, щоб «проектувати наше прийдешнє у вимірі Шевченкової української мрії». Досить цікавими і насиченими новизною є статті «Я знаю і люблю Шевченка: заочний діалог М.Гоголя і Т.Шевченка», «Магеллан Шевченко», «Чому Т.Шевченко не поселився в Україні?».

kar2870-19.jpg (20727 bytes)
Панченко В.Є.

kar2870-20.jpg (57866 bytes) kar2870-21.jpg (41212 bytes) kar2870-22.jpg (86602 bytes)
1997 2004 2019

    Учасником численних акцій, присвячених Кобзареві, очільником обласної організації товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка у нашому місті був доктор філологічних наук, літературознавець Леонід Куценко (1953-2006). У науковому доробку Леоніда Васильловича є чимало праць, присвячених Т.Шевченку. Так, в історико-полемічному нарисі «Народу самосійні діти. Українська доля Дикого поля» (2005) вчений на основі епістолярної спадщини поета знайомить читачів з роздумами Тараса Григоровича про «наслідки російської експансії на українській землі, цілеспрямованої політики імперії, спрямованої на винищення та витіснення української провідної верстви та заміни її представниками титульної нації імперії».
    У давно відомих творах Т.Шевченка Леонід Васильович знаходив нові, досі непомічені факти з історії малої батьківщини. Так, у статті «Полетимо ночувати в Чуту» (1995) автор аналізував рядки поета з містерії «Великий льох», де згадується Чутівський ліс, що на Кіровоградщині. У «Літературному словнику Кіровоградщини» (1995) Л. Куценко згадував про подорож малого Тараса (описану в повісті «Наймичка») з батьком по селах і містах нашого краю. Не забув і про існуючу гіпотезу щодо гостювання Шевченка у польського письменника Міхала Грабовського в Олександрівці (нині Кіровоградської області). Вмістив окрему статтю про небожа поета Йосипа Варфоломійовича Шевченка, котрий навчався в Єлисаветградському юнкерському кавалерійському училищі і часто відвідував будинок Тобілевичів на вулиці Знаменській.

kar2870-23.jpg (25234 bytes)
Куценко Л.В.

kar2870-24.jpg (58586 bytes) kar2870-25.jpg (36064 bytes)
1995» 1995

    Окрім вже згаданих досліджень, у фондах літературно-меморіального музею І.К.Карпенка-Карого зберігаються літературознавчі праці та художні твори Ієремії Айзенштока (1900-1980), Петра Біби (1913-2002), Леоніда Стеценка (1914-1986), Миколи Равлюка (1921-1993), Володимира Бровченка (1931-2013), Василя Марка (1936-2015) Валерія Юр’єва (1937-1980), Анатолія Загравенка (1938-2018) та ін., присвячені Т.Шевченку.

kar2870-26.jpg (62326 bytes) kar2870-27.jpg (33845 bytes)
1988 1951

kar2870-28.jpg (32748 bytes) kar2870-29.jpg (68968 bytes)
1964 2005

kar2870-30.jpg (45131 bytes) kar2870-31.jpg (48879 bytes) kar2870-32.jpg (51314 bytes)
2007 1965 1997

    Шевченкова поезія надихає і нове покоління літераторів. Поетеса Ірина Кримська у вірші «Тарас Шевченко» порівнює народження великого поета з приходом Пророка:
        …А коли кривуватими клиннями
        Степ у небо ввігнав борозну,
        У хатині, хилині, сірині
        Розродилась Земля – на весну.
        І у бурю, у бурю в розпалі,
        Коли холод проймав до кісток,
        Світ новий зачинався вдосвіта,
        І в той світ вирушав Пророк.

kar2870-33.jpg (43952 bytes) kar2870-34.jpg (54924 bytes)
Кримська І.А. 2004

    Одна з провідних тем у творчості молодого поета і прозаїка Дмитра Литвинюка, - Шевченківська. «Україно, рідна мати! Ти виростила талановитого поета і художника Тараса Григоровича Шевченка. Його голос звучить в серцях не тільки українців, а й багатьох народів світу. Зворушив він і моє юне серце». Під впливом Шевченкових поезій у Дмитра народилися такі вірші, як «Рідна матінко моя», «Я іду з дитинства до Шевченка», «Ласкава, як руки у мами». «У нас різні долі, та любов одна – до рідної України», - написав він у передмові до власної збірки віршів «Кобзар всміхається мені».

kar2870-35.jpg (29839 bytes) kar2870-36.jpg (40946 bytes)
Литвинюк Д.В. 2011

kar2870-37.jpg (65220 bytes) kar2870-38.jpg (162506 bytes)

    У різні роки до ювілейних дат поета видавалися: збірник віршів лауреатів Шевченківського конкурсу до 180-ї річниці від дня народження Т.Шевченка «Березневий гомін» (упорядник Василь Бондар, 1994); до 190-річчя поета – збірка оповідей, статей, нарисів «Тарас Шевченко у моєму житті» (упорядник Олександр Шарварок, 2004), в якій серед інших вміщені і спогади членів Кіровоградської обласної організації НСПУ Василя Бондаря, Володимира Могилюка, Володимира Панченка про роль Шевченкової поезії у їхньому житті; з нагоди проведення на Кіровоградщині Міжнародного Шевченківського літературно-мистецького свята «В сім’ї вольній, новій» у 2005 році – антологія «Шевченкіана Степова» (упорядник В.Бондар, 2005).

kar2870-39.jpg (48815 bytes) kar2870-40.jpg (42570 bytes) kar2870-41.jpg (48775 bytes)
1994 2004 2005

kar2870-42m.jpg (12790 bytes) kar2870-43m.jpg (8890 bytes)

    У 1961 році, з нагоди 100-х роковин з дня смерті поета, які широко відзначалися по всій Україні, вийшла постанова Ради Міністрів УРСР «Про встановлення щорічних республіканських премій ім. Т.Шевченка». Премії присуджувалися за високохудожні твори в галузі літератури, журналістики, образотворчого мистецтва, музики, театру, кіно. З 1999 року премія має назву «Національна премія України імені Тараса Шевченка». Наш край може пишатися тим, що серед Шевченківських лауреатів є письменники – уродженці степового краю. Першим серед них у 1971 році премію одержав знаний український письменник, громадський діяч Василь Козаченко (1913-1995) за цикл повістей «Листи з патрона».

kar2870-44.jpg (22080 bytes)
Козаченко В.П.

kar2870-45.jpg (33268 bytes) kar2870-46.jpg (37501 bytes)
1980 Медаль із зображенням Т.Шевченка,
яка належала В.Козаченку

    У 1980 році за упорядкування «Шевченківського словника» премію отримала група науковців, серед яких був літературознавець, бібліограф Федір Сарана (1921-1995).

kar2870-47.jpg (15066 bytes)
Сарана Ф.К.

kar2870-48.jpg (41629 bytes) kar2870-49.jpg (33450 bytes)
1997

    У 1996 за збірку поезій «Вертеп» Шевченківським лауреатом став відомий український поет, публіцист, критик Володимир Базилевський (1937 р.н.)

kar2870-50.jpg (31526 bytes) kar2870-51.jpg (36271 bytes)
Базилевський В.О. 1992

    У 2006 році за художньо-документальний життєпис в десяти томах «Господні зерна» Шевченківську премію одержав письменник, видавець Григорій Гусейнов (1950 р.н.). Грошову винагороду у розмірі ста тисяч гривень Григорій Джамалович поклав у банк, а на одержувані від неї відсотки заснував всеукраїнську літературно-мистецьку премію «Глодоський скарб».

kar2870-52.jpg (42554 bytes) kar2870-53.jpg (58491 bytes) kar2870-54.jpg (42973 bytes)
Гусейнов Г. Д. 2000 Промова Григорія Гусейнова
після вручення Національної
премії України
імені Тараса Шевченка
2006

kar2870-55m.jpg (21656 bytes)

    У 2010 році за збірку поезій «Село в терновому вінку» лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка став поет Дмитро Іванов (1946 р.н.).

kar2870-56.jpg (6210 bytes)
Іванов Д.Й.

2008
kar2870-57.jpg (44872 bytes)
2008

    Живе і завжди актуальне Шевченкове слово стало найважливішим і нетлінним складником духовного єства української нації. Шевченка не лише вивчають, присвячують йому нові дослідження і твори, ним живуть. Ніби зазираючи далеко у майбутнє, Тарас Григорович залишив нащадкам найголовніший заповіт:
            … Свою Україну любіть,
            Любіть її… Во время люте,
            В останню тяжкую минуту
            За неї Господа моліть.