Віртуальні виставки

Залюблений у слово

    6 січня 2021 року мало б виповнитися 85 років від дня народження Василя Петровича Марка – українського літературознавця, критика, доктора філологічних наук, професора кафедри української літератури Кіровоградського (нині – Центральноукраїнського) державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Ім’я Василя Петровича вже давно стало своєрідним брендом якості у науковому світі. Він був залюбленим у Слово. І це Слово було сутністю його життя і праці.
    У день одного з найбільш шанованих всіма християнами свят – Святвечора у родині Марії та Петра Марко народився син Василь. По закінченню семирічки у рідному селі Руське Поле, вступив до Хустського педагогічного училища (1952-1954). У тому ж 1954 році В. Марко став студентом факультету філології Ужгородського державного університету. Протягом шістнадцяти років працював у сільських школах: у 1959-1966 роках - вчителем, потім директором Дулівської восьмирічної школи, а з 1966 по 1975 роки – заступником директора Тячівської районної заочної середньої школи. Рідкісний випадок: ще працюючи вчителем, блискуче захистив у 1973 році кандидатську дисертацію на тему: «Проблема героя в творчості Михайла Стельмаха».

    З 1975 року Василь Петрович мешкав на Кіровоградщині. Працював у Кіровоградському державному педагогічному інституті імені Пушкіна (нинішній ЦДПУ ім. В. Винниченка) викладачем кафедри української літератури. У свій час вся Україна знала авторитетну і високопрофесійну «кіровоградську літературознавчу школу» в особі Василя Марка, Григорія Клочека, Володимира Панченка, Леоніда Куценка, Світлани Барабаш, Олега Поляруша. Вчений-філолог вражав студентів блискучою ерудицією, здатністю заохотити і прилучити їх до наукової роботи, свіжістю літературознавчого мислення, тонким відчуттям поетичного слова. Окрім того, В. Марко активно працював у системі підвищення фахової майстерності вчителів-філологів: виступав з лекціями, читав оригінальні спецкурси і семінари, укладав програми авторських курсів, проводив систематичні консультації.
    Вже за часів незалежної України, у 1992 році, Василь Марко захистив докторську дисертацію на тему: «Художня концепція людини і стиль: закономірності взаємодії (на матеріалі сучасної української прози)».
    Під його керівництвом були написані і й успішно захищені чимало кандидатських дисертацій з української літератури й теорії літератури. Він керував роботами аспірантів, рецензував та виступав опонентом при захисті кандидатських і докторських дисертацій, писав і публікував рецензії на наукові праці та нові твори українських письменників, друкував методичні порадники та посібники. У брошурі «Стежки до таїни таланту», яка була видана з нагоди 50-річчя науково-педагогічної діяльності та 75-річчя від дня народження Василя Марка, зібрані численні слова подяки аспірантів і колег Василя Петровича.

    Свої перші критичні статті Василь Марко почав писати і друкувати ще у студентські роки. Його юнацька зацікавленість літературним процесом тривала усе життя. Поціновувачі літератури, дослідницького таланту Василя Марка переконані, що в його особі українська філологічна наука мала серйозного фахівця. До його слова прислухалися критики, вітчизняні і зарубіжні дослідники. Ім’я Василя Марка вже давно увійшло до когорти універсальних теоретиків літературного процесу, без яких годі уявити нинішню філологічну науку – Івана Дзюби, Соломії Павличко, Миколи Ільницького, Миколи Жулинського, Віталія Дончика, Володимира Панченка.
    Коло наукових інтересів Василя Петровича було надзвичайно широким – від роздумів над конкретними творами і монографіями до проблемних та оглядових статей і системних досліджень концептуальності літератури, «секретів» художності й стильових пошуків майстрів слова – Василя Стефаника, Михайла Коцюбинського, Володимира Винниченка, Миколи Хвильового, Ліни Костенко, Василя Стуса і письменників із рідного краю – Петра Скунця, Івана Цендея, Степана Жупанина та багатьох інших.
    Авторитетна наукова палітра Василя Петровича справді вражає. Він є автором понад 350 наукових праць з історії української літератури, теорії літератури, методики викладання літератури в загальноосвітній і вищих школах. Серед них: «Художній світ Михайла Стельмаха» (1982), «У вимірах стилю» (1984), «Окрилені ідеалом. Образ позитивного героя в радянській прозі 70-80-х років» (1985), «Основа творчих шукань. Художня концепція людини в сучасній українській літературі» (1987), «Анатолій Мороз. Нарис творчості» (1988), «Стежки до таїни слова. Літературознавчі й методичні судії» (2007), «Аналіз художнього твору» (2013), збірки радіопубліцистики у двох частинах «Дружні бесіди»((2002,2004). Окрім того, професор Марко постійно друкувався в найсолідніших наукових збірниках та академічних виданнях.
    Діяльність вченого була відзначена нагородами та відзнаками. Серед них – «Відмінник народної освіти» (1986), знак «Петро Могила» (2005), «Почесний професор Балтійської вищої гуманітарної школи у Кошаліні (Польща, 2000), грамота Верховної Ради України (2011).

    У 2007 році за вже згадувану книгу «Стежки до таїни слова» науковець був удостоєний обласної літературної премії імені Євгена Маланюка в номінації «Літературознавство та публіцистика». У посібнику розглядаються оригінальні теоретичні засади аналізу художнього твору, а також подаються студії над творами різних літературних періодів, напрямів, родів і жанрів. Серед них повість Г.Квітки-Основ’яненка «Конотопська відьма», поема Т.Шевченка «І мертвим, і живим…», трагедія І.К.Карпенка-Карого «Сава Чалий», драми В.Винниченка «Брехня» і «Пророк», новели М.Коцюбинського «Невідомий» і М.Хвильового «Я (Романтика)», роман М.Стельмаха «Кров людська – не водиця», романи П.Загребельного «Я, Богдан» і «Тисячолітній Миколай», новели Григора Тютюнника та інші твори.

    Залишається тільки дивуватися як, перебуваючи у невпинному русі: за університетською кафедрою, у колі аспірантів, виступах на конференціях і написанням нових наукових досліджень, В. Марко знаходив час на творчість. За світосприйняттям і світовираженням Василь Петрович був поетом, мрійником і романтиком, про що можна судити з рядків, присвячених рідному Закарпаттю:

Тут сяє став, там виграють потоки,
Їх доленька, мов райдуга, єднає.
То гори і степи ведуть назустріч кроки,
Їх голосом земля до мене промовляє…

    Там же, у рідному краї, під впливом чарівних дівочих голосів, народився жартівливий вірш «Напоїть мене чаєм, дівчата». «Було це ще у 1970-у, - згадував В. Марко, - а й досі згадується чай із карпатських трав, заварений у скляній колбі. І досі згадуються пісні, які летіли на крилах таланту». Частина його віршів, у тому числі «Напоїть мене чаєм, дівчата» були покладена на музику композитором Олександром Решетовим і надруковані у пісенниках «Мелодії душі», «Душа співає», «Там, де Ятрань…» та інших.

Аудіозапис пісні на слова В. Марка «Напоїть мене чаєм, дівчата»

    На факультеті філології В.Марко створив літературну студію «Обрій», якою керував упродовж усіх років роботи в університеті. Саме тут виросла ціла плеяда молодих обдарувань, яким Василь Петрович відкривав «таїну слова» – Віталій Корнєєв, Ліна Рибальченко, Надія Гармазій, Юлія Дацюк, Кирило Поліщук, Каріна Геніх, Ольга Застеба та багато інших.

    Одна з головних особливостей В.Марка полягала у вічному прагненні творити добро і дарувати його близьким і знайомим людям. Всі, кому пощастило працювати або спілкуватися з вченим, відзначали не тільки високий науковий рівень професора, а й людську силу характеру, в якій поєднувалися толерантність із принциповістю; повага до часом протилежного судження іншого, критичного ставлення до себе і вчорашнього, і нинішнього; величезна працездатність і віддавання енергії людям.

    Життєве коло Василя Марка завершилося 12 червня 2015 року. У перекладі з грецької «Василь» означає «цар». В. Марко мав справді царський талан на ниві ЇЇ Величності Науки – Філології. Науковий доробок професора Марка ще потребує належного і детального вивчення. Василь Петрович належав до тієї когорти вчених, які не тільки розкривали «таїну слова», а й філігранно творили її своєю невтомною працею. Він був дійсно Людиною з великої букви з потужною творчою продуктивністю, залюбленим у життя і ніжну мелодику слова.