Кузьменко Віктор Якович – український поет, журналіст. Народився 5 листопада 1919 р. у родині робітника. Після закінчення середньої школи навчався на філологічному факультеті Київського державного університету.
   Під час Великої Вітчизняної війни будував оборонні споруди на підступах до Києва. Воював мінометником на Сталінградському фронті. У 1943 р. потрапив у полон. Після втечі з табору військовополоненних був у партизанському загоні в Чехословаччині. Нагороджений бойовими медалями.
   Після війни вчителював у школах Високопільського району Херсонської області, був інспектором шкіл райвно, відповідальним секретарем, редактором Високопільської газети «Ленінський шлях», обіймав посаду відповідального секретаря Херсонської обласної організації Спілки письменників України. У літературу прийшов у 1950-і рр.
   Автор поетичних збірок: «Степові самоцвіти» (1958), «Земля обітована» (1960), «Вічний вогонь» (1965), «Журавлині ключі» (1969), «Іду землею» (1974), «Серцем з тобою» (1979), «Вахта» (1985), «Затужив я за тобою» (1996), «Вежі та вітрила» (2007). Один з авторів тому «Херсонська область» серії «Історія міст і сіл УРСР».
    Член Спілки письменників України (1958).
    Помер 31 грудня 1996 р. у Херсоні.