Куценко Леонід Васильович - літературознавець, критик, громадський діяч. Народився 15 лютого 1953 р. в с. Вільхове Ульяновського району Кіровоградської області. Працював у школі, на будові.
    Закінчив філологічний факультет Кіровоградського державного педагогічного інституту імені О.С. Пушкіна (1978). Був там секретарем комітету комсомолу, деканом філологічного факультету.
    З 1982 по 2006 р. працював на кафедрі української літератури Кіровоградського педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Доктор філологічних наук, професор.
    Автор книг: «Музей І.К. Микитенка в Рівному» (1985), «Боян Степової Еллади» (1993), «Благословенні ви, сліди...» (1995), «До джерел історії краю» (у співавторстві з Н. Бокій та О. Брайченком, 1995), «Євангеліє чужих піль. Подорож до двох вигнанців» (у співавторстві з В. Панченком, 1996), «Ні, вже ніколи не покаюся...» (1997), «Час вчитися любити. Біблія на уроках літератури» (1999), «Так розчахнулося дерево родини...» (1999), «Як перший пелюсток весни…» (2000), «Dominus Маланюк: тло і постать» (2001, 2002), «Євген Маланюк: дорогами втрат і сподівань» (2002), «Князь Духу» (2003), «Наталя Лівицька-Холодна. Нарис життя і творчості» (2004), «Крицеве слово» (2003), «Біографія поетичного рядка. Антологія історій одного вірша» (2004), «Народу самосійні діти…» (2005), «Дон Кіхот із Кам’янця-Подільського» (2005), «І вічність на каменях Праги…» (2006), «Стежками хутора “ Надія”» (2007).
    Упорядник книг: «Літературний словник Кіровоградщини» (1995), «Євген Маланюк. Невичерпальність» (1997, 2001), «Маланюк Євген. Поезії з нотатників» (2003), «Юрій Дараган. Срібні сурми» (2003, 2004).
    Твори Л. Куценка увійшли до колективних збірників, антологій, енциклопедій: «Час чорного ворона» (1995), «Із сивого покоління: Микола Смоленчук – людина, письменник, вчений» (2003), «Шевченкіана степова» (2005), «Нащадки корифеїв – Івану Франку» (2006), «Блакитні вежі» (2011) та ін.
    Заслужений працівник народної освіти України, член координаційної ради Кіровоградської обласної організації Національної спілки письменників України, редколегії журналу «Вежа», активний учасник Народного Руху України.
    Лауреат обласної літературної премії імені Євгена Маланюка в номінації «Літературознавство та публіцистика» за книгу «Dominus Маланюк: тло і постать» (2002); премії Фонду Воляників - Швабінських Фундації Українського Вільного Університету в США (2003).
     Член Національної спілки письменників України (1998).
     Загинув 22 грудня 2006 р. у Кіровограді.