Днями у галереї
«Єлисаветград» дуплетом пройшли дві зустрічі,
об’єднані однією постаттю. А постать ця трохи
призабута, але надзвичайно талановита. Це
лауреат премії ім. Т.Шевченка, народний артист
України, творець популярної серії мультфільмів
«Як козаки…» Володимир Дахно (1932 – 2006).
Саме його роботи стали
центром тяжіння для кропивничан, які прийшли у
галерею Миколи Цуканова 29 травня. Ескізи та
малюнки до чудового анімаційного серіалу привіз
сюди відомий київський художник Андрій Кулагін.
Це лише частина його
унікальної колекції, що складається з понад 300
графічних робіт. А цьому передувала невелика
детективна історія. Приблизно два місяці тому
Микола Цуканов виставив на ФБ декілька своїх
фото. Незнайома людина звернулася з проханням
уточнити, звідки у нього з’явився свічник,
зображений на фото. Господар пояснив, що якось
сюди приїздила група акторів, які для декорації
поставили тут цей предмет і залишили. Після
знайомства з Андрієм Кулагіним з’ясувалося, що 10
років тому з його майстерні було викрадено саме
цей свічник, який є складовою комплекту –
камінний годинник і пара свічників. Звісно,
предмет було повернуто його власнику. З того часу
між ними встановилися дружні стосунки. Київський
художник запросив до себе нашого галериста. Так
Микола Цуканов дізнався, що Андрій Кулагін –
єдиний на пострадянському просторі художник,
котрий двічі отримав нагороди Ватикану за внесок
у розвиток культури. На його рахунку понад сто
персональних виставок у Франції, Італії, Польщі,
Чехії, Україні. А ще – порятунок робіт, які були
під загрозою знищення після смерті Володимира
Дахна.
Саме Андрій Кулагін наголосив, що виставка у
Кропивницькому буде неповною, якщо сюди не
запросити товариша і соратника по творчості
Володимира Дахна талановитого композитора
Володимира Губу.
Тож на першій зустрічі у галереї член НСКУ та
Національної спілки кінематографістів України
Володимир Губа розповів аудиторії, основу якої
складали учні та педагоги ДМШ №1 ім. Г.Г.Нейгауза,
про своє знайомство і співпрацю з Володимиром
Дахном. «Володимир був неймовірно різнобічним,
любив читати усілякі філософські трактати. Якось
ми сидимо у нього в будинку, відпочиваємо. Я
запитую:
– Володю, що ти зараз читаєш?
– Шопенгауера.
– Поясни, при чому тут Шопенгауер, коли ти маєш
збагачуватись чимось на тему анімації?
– Не знаю. Просто якось притягнуло до нього.
А ось іще куди його тягнуло. Якось Володя
запропонував: давай зробимо з тобою фільм
«Руслан і Людмила». Я мало не ахнув! Як же це
зробити в анімації?! «Ні, – каже, – я вже деякі
епізоди розробив. А ти подумай. Потім підскочиш,
посидимо, поміркуємо…».
До речі, багато розмов у нас проходило за
шахівницею. Він з тих, хто любив і знався на шахах.
Володимир дійшов до рівня майстра спорту і міг
піти далі. Але не міг чи не хотів витрачати на це
час. Сімейні обставини у нього теж не були
радісними – помер батько, мати дуже хворіла.
Особою зовсім іншого штибу був Давид Черкаський.
Але він дуже любив і цінував Володю. Саме він
запропонував Володимиру Оксентійовичу роботу у
новому творчому об’єднанні мультиплікаційних
фільмів на студії «Київнаукфільм».
Хочу наголосити, що Володимир був дуже чуйним,
завжди цікавився чужими справами. У спілкуванні
він ніколи не нападав і не приватизовував
співбесідника, давав йому висловити усе, що у
того наболіло. Це було дуже зворушливо. Нині ж у
людей якесь кліпове спілкування».
Володимир Губа розповів також про свою співпрацю
з видатним українським кінорежисером Леонідом
Осикою, зокрема про роботу над фільмами «Та що
входить в море», «Камінний хрест» і «Захар
Беркут».
Володимир Петрович подякував Миколі Цуканову за
цю творчу зустріч і назвав його Миколою
Чудотворцем за ті добрі справи, які він зробив і
має зробити. Зокрема, порадив йому зібрати кошти
на встановлення у Кропивницькому органа чи для
початку хоча б професійного рояля в його
приватній галереї. |