Народився 1 листопада 1918 року в селі
Каніжі Новомиргородського району
Кіровоградської області. Батько Кузьми займався
хліборобством. Коли він в 1929 році помер, син
переїхав у Кіровоград до родичів, де жив до
квітня 1932 року. Потім працював у радгоспі в
Кіровоградському районі, пізніше, в серпні 1934
року перейшов працювати на завод “Черовна
зірка”.
З 15
червня 1936 року працював на підприємстві
“Головборошно” в Кіровограді вантажником, а
закінчивши курси шоферів, – уже за цією
спеціальністю. 4 травня 1941 року призваний на
військову службу. До війни служив у військовій
частині 106-ї танкової дивізії окремого
авіатранспортного батальйону. Усю війну
прослужив військовим водієм.
З 4
травня 1941 року по 13 жовтня 1941 року – 106 танкова
дивізія, окремий автобатальйон.
З 13
жовтня 1941 року по 10 квітня 1942 року – технічна
частина гвардійсько-мінометних частин ставки
Головного Верховного командування, потім 232
винищувальний протитанковий артилерійський
полк.
З 25 січня
1943 року по 10 березня 1946 року – 219 мінометний полк.
Демобілізований
в березні 1946 року.
Брав
участь у боях на Смоленському напрямі, на
Карельскому перешийку в Фінляндії. Потім служив
в Естонії, Литві, Латвії, Польщі, Німеччині.
Нагороджений
медалями “За відвагу”, “За Перемогу над
Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945
років”, Орденом Червоної зірки, знаком “За
доблесть та відвагу у Великій Вітчизняній
війні”.
Кузьма
Федорович не зрадив професії водія і у мирний
час. Працював спочатку в обласній конторі
сільгоспбанку, потім на ТЕЦ, станції швидкої
допомоги, у 1979 році вийшов на пенсію. У 1946 році
зустрів свою майбутню дружину Віру Максимівну
Бурдейну. Народилася вона 6 березня 1927 року в селі
Осиковатому Маловисківського району
Кіровоградської області. У 1947 році Віра
Максимівна та Кузьма Федорович одружилися.
Наступного року у них народилася донька Олена, а
в 1950 році – син Анатолій. Близько тридцяти років
Віра Максимівна пропрацювала в поліклініці
управління внутрішніх справ. Разом пліч-о-пліч
прожили 58 років. |
