Ю.Тютюшкін

"Народні" листівки

    Кому доводилося їздити в потягах у 50-х - 60-х роках минулого століття той, мабуть, згадає, а хто не їздив, хай уявить собі набитий вщерть людьми вагон, особливо у вихідні дні...
    І ось серед цієї тісняви пробирається людина з сумкою у руках, звідти дістає різноманітні фотографії. Чомусь цією справою - "бізнесом" займалися німі, або ті, що видавали себе за німих. Спілкування з цим продавцем відбувалося за допомогою жестів, пропонував він саморобні фотокартки розмальовані пензлем, кольоровими чорнилами або спеціальною фарбою, але траплялися і не розмальовані фотокартки, зображення на фото не чітке, яке було перефотографоване з малюнків або журналів, деякі підписи зроблені з помилками, крім саморобних надписів накладувались і він'єтки, "лишнє" поле фотокартки не обрізане. При роботі була задіяна проста і комбінована печать фотокарток. На фотографіях зображені радісні обличчя, від яких віяло теплом та ласкою, а людям цього і треба було, адже вони не так давно пережили лихоліття війни.
    Слід, на мою думку, сказати, що мистецтво існує у трьох різновидах: професійне, народне, примітив або "кіч". Фотографія, про яку йде мова, відноситься до "кічу". Вона задовольняла естетичні інтереси та уподобання обивателя. Раніше до поширення фотографії люди захоплювалися "народними картинками" із зображенням "художником" хаток, озер з лебедями і т.п. Пасажири з задоволенням брали ці фотокартки, а потім дарували своїм родичам, знайомим, вішали на своїх стінах у хаті, адже сюжети були різноманітні: улюблені кіноактори, вітальні з Новим роком, 8 Березня, 1 Травня, з святом Великого Жовтня, з днем народження. Поздоровчі фотокартки інколи відправляли поштою.
    Це мало вивчена сторінка нашого життя у фотографіях. Держава не встигала друкувати листівки і цим користувалися фотолюбителі. Слід додати, що подібні фотокартки робило видавництво артілі "Коопфото" у Кіровограді, яке знаходилося по вул. Леніна, 28 у 1949 році.