МОСТИ З МИНУЛОГО

     Серед численних архітектурних споруд мости чомусь викликають найбільший сентимент. Їм надають символічного значення, сприймаючи не лише як засіб для пересування з одного берега ріки на інший. Можливо, сприйняття їх як певних сакральних місць пов'язане з віруваннями пращурів про перехід з одного світу в інший. Та навіть якщо й не задумуватися над цим, мости - чудове місце для призначення побачень будь-якого наповнення - і любовного, і ділового (бо у випадкові скрутної ситуації - наприклад, неможливості повернення боргу - утікати можна як в один, так і в інший бік). Та й, урешті-решт, це традиційне місце зустрічі одвічних архетипних українських персонажів - цапів. Тобто образ мосту виконує й виховну місію. Тому будемо поважати його. Як американці - прапор, росіяни - грубу фізичну силу, німці - організованість і пунктуальність. А ми - мости. Бо ці спору-ди-символи завжди єднають, а не роз'єднують, завжди дають надію.
     Мостів у Кіровограді не бракує, не було їх обмаль і минулого, й позаминулого століть. Зараз вони розташовані переважно там же, де й були у ХІХ-ХХ століттях. Про мости міста століття позаминулого розповідає старший науковий співробітник обласного краєзнавчого музею Костянтин Шляховий:
     - Найвеличніший і найбільший у нас був і є Балашівський залізничний міст, споруджений 1868 року. Наступний за значенням і величиною - міст Великий, збудований 1845 року купцем Слюнковим за проектом поручика інженерного відомства Роде. Його тричі капітально ремонтували - 1879, 1885 і 1891 років. Знаходився він на місці сучасного свого нащадка (на вулиці Карла Маркса). Угору за течією Інгулу знаходився міст Острівський (назва - від вулиці Острівської, яка виходила на місце, що під час розливу ріки перетворювалося на острів). Зараз там також стоїть міст. Далі була Миргородська кладка. Вона існувала ще десь до вісімдесятих років століття минулого. Нею можна було перейти з вулиці Нижньої Биковської (тепер Пушкіна) Сибірським провулком до центру міста.
     Наступні два мости, як і попередня кладка, не лишили по собі нащадків. Це були Піковський і Керкерупівський мости. Перший з них з'єднував із містом передмістя Бикове, а другий сполучав Ковалівку із Виковим. Далі йшла кладка Грязна - з вулиці Грязної (тепер Олени Бур'янової) на Озерну балку. За нею - два містки з вулиці Київської на Балашівку. Униз за течією Інгулу між Великим і Базарним мостами знаходився Рибний місток. Базарний перебував там, де нині металевий пішохідний міст - з вулиці Пашутінської у Молодіжний сквер. І місток, і міст з'єднували обидві частини базару, що розкинувся був по обидва боки річки.
     Наступним мостом був Долинський. На його місці тепер міст вулиці Кірова. Зараз там розміщено завод дозавтоматів.
     Наступним ішов Чистоганівський пішохідний міст, названий за прізвищем купців Чистоганових, які вирощували і продавали квіти й екзотичні рослини. Він поєднував вулицю Клинцівську з Пермським передмістям і перебував трохи вище за течією від сучасного мосту вулиці Кропивницького. Кущівський міст з'єднував Кущівку із городами поруч із пивоварним заводом Зельцера (нинішнім пивзаводом "Імперія С"). Ще на початку сімдесятих років минулого століття по мосту їздив автотранспорт. Зараз там лише пішохідний місток.
     На шляху до Бобринця знаходився міст через Сугоклію. Сьогодні його називають Масляниківським. Через цю ж річку було наведено також Арнаутівську кладку (з міського саду до села Арнаутівки). Тепер вона поєднує парк Перемоги й вулицю Нижню Прирічну. Вище за течією Сугоклії було покладено Никанорівський місток - поблизу села Никанорівки. Нині на тому місці гребля міського Сугокліївського водоймища.

Юрій ЛІСНИЧЕНКО
"Вечірня газета", 4.11.2005