У 1911 році в історії української культури сталася визначна подія. Київське видавництво "Час" розпочало видання серії кольорових листівок з репродукціями ілюстрацій до українських народних пісень одеського художника Амвросія Ждахи (1855-1927). Усього впродовж трьох років було надруковано 28 мініатюр, виконаних у техніці акварелі, з текстами і нотами популярних пісень. Натхненником та замовником унікального видання був видатний український композитор Микола Лисенко.
   Та не лише цими неперевершеними ілюстраціями обмежується внесок А.Ждахи в українське мистецтво. Його творча спадщина - велика й досі, на жаль, не поцінована як належить: не підготовлено ні альбому, ні монографії про життя і творчість видатного майстра. Щоправда, п'ять років тому в Одесі здійснено перевидання комплекту листівок А. Ждахи. І все. А тим часом, він у 1893 році першим з українських графіків започаткував комплексне оформлення "Кобзаря" (у 1896-1901 роках ним підготовлено декілька варіантів - жоден так і не з'явився друком). Ждаха ілюстрував книги П. Куліша ("Чорна Рада", 1901), Г.Квітки-Основ'яненка, М.Комара, Є.Гребінки та інших українських письменників, виконав серії рисунків українського народного одягу, меблів, писанок, сцен народного весілля і т. п.
   Сьогодні зрозуміло, чому в радянські часи годі було й сподіватися на об'єктивне вивчення творчої спадщини майєтра винятково національної орієнтації. Та й серед друзів, знайомих та рідних художника є особистості, навіть згадувати яких донедавна було ризиковане. Взагалі Амвросій Ждаха - людина незвичайної біографії та творчої долі. Народився він 6 грудня 1855 року в Ізмаїлі в родині задунайського запорожця Андрія Ждахи та Уляни Смаглій, уродженки села Лелеківки на Київщині. Малювати почав з шести років, навчався в Одеському повітовому училищі, відвідував недільні малювальні класи місцевого Товариства заохочення мистецтв. А в 1873 році Амвросій вступає до... Єлисаветградського юнкерського кавалерійського училища. Курсанти цього елітарного військового закладу брали активну участь у культурно-мистецькому житті міста. Це був час, коли в Єлисаветграді народжувався український театр. Амвросій Ждаха знайомиться з М.Кропивницьким та І. Карпенком-Карим, відвідує їхній аматорський драматичний гурток.
   У лютому 1875 року гуртківці в приміщенні Єлисаветградського громадського зібрання здійснюють першу постановку знаменитих "Вечорниць" П. Ніщинського. Можливо, саме участь разом з десятьма іншими юнкерами (серед них, був і небіж Тараса Шевченка - Йосип) у цій виставі стала для Ждахи переломною. Любов до українського мистецтва взяла гору над бажанням присвятити себе військовій справі. Хоча захоплення кіньми, яких він майстерно малював, збереглося назавжди.
   Випускник ЄКУ вступає до Одеської школи малювання та креслення, мріє про навчання в Академії мистецтв. Не судилося: слід було якось здобувати для сім'ї "хліб насущний". У 1887 році А. Ждаха влаштовується креслярем до Земського банку Херсонської губернії і перебуває на цій посаді 32 (!) роки. Повністю присвятити себе мистецтву йому вдалося лише наприкінці життя, викладаючи курс народного декоративно-ужиткового мистецтва в Одеському художньому училищі (1924-1927).
   Автор передмови до одеського видання 1996 року малюнків Ждахи до українських народних пісень Т. Максим'юк підкреслює: "Значний вплив на його формування як українського художника мали Стара Одеська Громада, український театр та Братерство Тарасівців. Він був в активних творчих стосунках з М.Кропивницьким, П.Ніщинським, Є.Чикаленком, В.Боровиком та іншими українськими діячами".
   Зокрема, у 1883-1885 роках А. Ждаха виконує для трупи М.Кропивницького та М.Старицького ескізи українських історичних костюмів і народного одягу. Цей факт має зацікавити місцевих театрознавців. А в згаданому вище переліку імен особистостей варто зупинитися на найменш відомому широкому загалу. В.Боровик доводився зятем Ждасі, який проілюстрував його книгу - переклад на українську мову легенд В.Гаршина. А от для тих, хто цікавиться історією українського політичного руху, це прізвище добре знайоме. Влітку 1891 року на могилі Т.Шевченка в Каневі студенти київського університету В.Боровик та І.Липа заснували таємне українське політичне товариство "Братерство Тарасівців", що знаменувало собою народження українського націоналізму. Трохи пізніше до Тарасівців приєднався Микола Міхновський, автор знаменитої праці "Самостійна Україна". Про діяльність цієї нелегальної організації, що ставила за мету відродження національної ідеї, ми навіть у незалежній Україні знаємо до прикрого мало.
   Випадок зі Ждахою - підтвердження того, як мало ми шануємо українських патріотів минулого, завдяки яким ідея незалежної України не вмерла.