Нещодавно у відділі мистецтв ОУНБ ім. Д.І.Чижевського відкрилася виставка «Кам’яні шати міста. Цегла Єлисаветграда – Єлисавета». Це спільний проект обласної універсальної наукової бібліотеки та обласного краєзнавчого музею. В основі експозиції 253 старовинні цеглини, зібрані й передані у фонд краєзнавчого музею колекціонером і краєзнавцем Юрієм Тютюшкіним.

За його словами, ця унікальна колекція збиралася протягом тридцяти років. Десять років тому Юрій Тютюшкін передав її до музею. Найцінніші експонати виставки – цеглина з усипальні героя Вітчизняної війни 1812 року Георгія Емануеля, зразки продукції різних цегляних підприємств Півдня України з фірмовими клеймами. Серед них ті, що виготовлялися на дев’яти єлисаветградських заводах з клеймами «1847», «1852», «Немировский», «Соловьёв», «Бардах», «Ш» (ймовірно, Шемяков), «И.Б.», «Маутнеръ», «H. London» тощо.

До речі, у матеріалах для географії та статистики Росії, зібраних у Херсонській губернії генерального штабу полковником Олександром Шмідтом, зазначено, що за таблицями статистичного комітету у 1857 році на дев’яти цегельних заводах в Єлисаветграді вироблялося продукції на 21900 карбованців. Там же знаходимо й таке: «Во время постройки в Елисаветграде дворцового здания и флигелей, была Высочайше утверждена временная Елисаветградская строительная комиссия, которая строила особые кирпичные заводы на правом берегу Ингула. Выжигавшийся на них кирпич был превосходного качества, особенно из белой глины, которая давала желтый, полусплавленный кирпич, из которого построены: главное дворцовое здание, манеж и ограда возле дворца. Этот кирпич так хорош, что его вовсе не нужно штукатурить. К сожалению, ценность его выделки неизвестна. После этого кирпича первое место принадлежит выделываемому на заводах в Николаеве и Одессе.

Размеры кирпича в Херсонской губернии весьма разнообразны, именно: длина от 8 до 10 дюймов, ширина от 4 до 5 и толщина от 1 до 3 дюймов. Подовый кирпич делается еще длиннее, до 11 дюймов».

Під час відкриття виставки цю тему розширив головний зберігач фондів обласного краєзнавчого музею Павло Рибалко. Разом з працівниками історичного відділу музею він розробив концепцію експозиції означеної виставки. П.Рибалко наголосив, що точна дата народження міста 12 червня пов’язана саме з закладанням першого каменя фортеці. Присутнім дуже сподобалась імпровізована екскурсія трьома комплексами історичного центру, в якій на конкретних прикладах він розповів, з якого матеріалу зводилися чи обкладалися на них будинки і мостилися тротуари.

А доцент кафедри образотворчого мистецтва та дизайну ЦДПУ ім. Винниченка, кандидат мистецтвознавства Олена Кириченко підсумувала: «Цегла як стильовий матеріал починає активно використовуватися наприкінці XIX століття. Саме у цей час вона стає популярним матеріалом, який знімає усі проблеми штукатурки і ліпного декору. Насправді заводів, які тут працювали, вистачало на те, щоб забезпечити будівництво невеликих купецьких особняків. Наприкінці ХІХ століття склалася така ситуація, яку представляють архітектори Паученко та Лішневський, як дві гілки одного стилю. Лішневський, ? яскравий представник стилю «історизм» (це будівля жіночої класичної гімназії), а Паученко – «купецького» стилю. І коли історизм почав плавно зливатися зі стилем «модерн», той же Паученко застосовує у проектах елементи неоготики, наприклад, в особняках Мейтуса та Вайсенберга. Цегла дозволяла архітекторам доволі швидко перетворювати простір міста на оригінальне, неповторне і дуже цікаве архітектурне явище».

Роман ЛЮБАРСЬКИЙ, фото Ігоря ДЕМЧУКА