У 1755
році жителі заснованого навпроти фортеці Св.
Єлисавети форштадта Поділ вирішили побудувати
храм. На зібрані кошти купили однопрестольну
дерев’яну церкву у слободі Федорівці
Криловської протопопи. У розібраному вигляді
привезли її у форштадт, склали заново і освятили
на честь Успіння Пресвятої Богородиці.
У 1778 році добудували два престоли (в ім'я
Св. Миколая та Св. Великомучениці Варвари).
Опікувався добудовою священик Дмитро Смолодович.
У тому ж році, перебуваючи в Єлисаветграді, князь
Григорій Потьомкін надав місцевому жителю Івану
Красноглазову звання полковника
Катеринославського козацького війська. Так була
відзначена служба Красноглазова, зокрема, з
постачання провіанту у діючу армію.
У 1792 році Красноглазое заклав кам’яний
п’ятипрестольний храм. У 1798 році під час пожежі
він згорів. Полковник Красноглазое побажав у
трапезній частині влаштувати ще два приділа на
честь тих святих, імена яких носили він і дружина
- Св. Іоанна Милостивого і Св. Праведної Анни.
Ікони для нових двох іконостасів писали в С.-Петербурзькій
академії образотворчих мистецтв. Родина
Красноглазових, окрім фінансування будівництва,
зробила у 1797 році пожертви на храм у вигляді
запрестольних срібних хрестів та образа Христа
Спасителя, інших образів, срібних чаш і
дарохранильниці, плащаниці, шитої сріблом по
оксамиту.
Зі смертю Івана Красноглазова
завершенням робіт займалася його донька, вдова
капітана Меснікова. Храм освятили у 1800 році. 1801-
го року храм отримав статус соборного, поряд
знаходилося і Духовне правління.
У 1856 році храм став шестипрестольним -
єлисаветградський купець Микита Макєєв
влаштував престол в ім’я Св. Великомученика
Микити.
В архітектурному відношенні церква мала
змішаний стиль. Дзвіниця була з'єднана з церквою
довгою невисокою трапезною. Під дзвіницею
знаходився притвор. У підвалі дзвіниці з
південної сторони було приміщення сторожа, а з
північної - церковний архів. Над церквою височів
великий купол, а над вівтарем - малий. У ризниці
зберігався дорогий посуд, а також антимінс. За
своєю площею собор перевершував усі церкви
Херсонської єпархії, і поступався тільки
Одеському кафедральному Преображенському
собору.
В обласному краєзнавчому музеї
експонується напрестольне Євангеліє, видане у 1789
році у Москві. На його першій сторінці напис: «Из
числа книг Елисаветградского корпусного собора...».
Очевидно, на межі століть напрестольне Євангеліє
було передане до відбудованої Іваном та Ганною
Красноглазовими церкви в ім’я Успіння Пресвятої
Богородиці. Відомо, що у храмі зберігалися і
напрестольні Євангелія, датовані 1748 та 1758 роками.
Тривалий час на подвір’ї обласного
краєзнавчого музею стояв пам’ятник у вигляді
аналою з каррарського мармуру. Верхня його
частина оздоблена рельєфним різьбленням, що
імітує тканину, краї якої спадають. На трьох
гранях зображення трипелюсткового хреста, на
передній грані вирізьблений текст: «На семь
мьсть быль Алтарь и Престолъ Св. Іоанна
Милостиваго, перемыценный въ предъле въ 1906 г.». Це
переміщення було здійснено під час реставрації
інтер’єру собору того року.
З жовтня 1920 року, під час гастролей в
Єлисаветграді мандрівної капели Кирила Стеценка,
Кирило Григорович вінчав в Успенській церкві
своїх хористів. Очевидець цього Павло Тичина так
описує церкву у книзі “Подорож з капелою К.Г.Стеценка”:
“Церква нова, в виді корабля... З лівого боку в
угол стіни вправлена ікона в золотій ризі, а під
нею дошка мармурова з написом, що цю ікону колись
подарував такий-то князь такому-то полковникові
чи щось». Очевидно, ікону подарував князь
Потьомкін полковнику Красноглазову.
У 1930 році комуністи закрили церкву і
влаштували у ній спортивно-танцювальний
майданчик. Під час звільнення Кіровограда від
окупантів у роки Другої світової війни собор
зазнав ушкоджень, а його майно перенесли до інших
храмів міста. У 1946 році Успенський собор почали
розбирати, а 500 тисяч цеглин з нього передали на
потреби Маслотрестбуду та Будуправління № 4. А на
цьому місці у 1959 рош побудували приміщення
обласного комітету КПРС (з 1991 року тут
міськвиконком). |
