Живуть
на світі такі люди, нібито зовсім звичайні, як і
ми з вами, працюють, радіють життю, як і ми, але це
лише зовнішня схожість. Насправді це не так, бо в
їхній душі постійно мерехтить особливий вогник.
Хтось називає цю особливість «манією»,
хтось «хобі» або захопленням, але суть одна: ці
люди захоплені невгамовною жагою збиральництва
— колекціонуванням.
Часто дивуєшся тому широкому діапазону
захоплень: люди збирають абсолютно все — сірники,
флакони від парфумів, старі черевики,
запальнички, футляри від помади, цеглу, мушлі
тощо. Але це — особливі випадки. Все ж найбільш
популярними хобі залишаються колекції книг,
живопису, марок та листівок.
Кіровоградщина була завжди багата на
людей, що одержимі збиральництвом. Одного з наших
відомих колекціонерів знають в усій країні — це
Юрій Володимирович Тютюшкін. Він не лише збирає
колекції, але й дарує їх (що абсолютно унікально!).
Це цікава людина і щедрий дарувальник. За свою
довгу історію колекціонування він зібрав багато
захоплюючих колекцій — в основному це фото з
видами міст України та інших країн. Але є в його
зібранні й листівки, афіші, програми, буклети.
Саме завдяки Юрію Володимировичу та його
колекціям вдалося видати в різних
кіровоградських виданнях чудові книги з
краєзнавчої тематики — «На згадку про рідний
край» (Елисаветград в листівках), «Кавалерійське
юнкерське училище», «Преображенський собор» та
інші. В цих книгах наше місто постає в новому
ракурсі — в старовинних листівках, в так званих
«соусних фото», де люди, будинки, дерева огорнуті
особливою аурою старих часів.
Співробітники Музею музичної культури ім.
К.Шимановського вітають Юрія Тютюшкіна з днем
народження, а також дякують йому за добрі справи
і від імені всіх міських музеїв. Так, лише музею
музкультури він передав рідкісне видання нот —
«Вечорниці» П.Ніщинського, що були видані
відомим дореволюційним видавництвом Леона
Ідзіковського у кінці XIX ст. А ще Ю.Тютюшкін
передав музею цікаву колекцію листівок (більше 100
одиниць!) із зображеннями анімалістичних
персонажів з музичними інструментами (герої
казок та фільмів). Наш фонд також поповнився
квитками на концерти, що стали вже раритетами, —
Віктора Цоя, ансамблю «Пісняри» тощо.
Але найдорожчим скарбом для музею стала
невеличка збірка з 24 листівок, яким у 2015 році
виповнилося... рівно 100 років. Це колекція
малюнків видатного українського художника і
гравера, який ще й має пряме відношення до
Єлисаветграда, Амвросія Ждахи. Це листівки 1914—1915
років, які цікаві для нас в багатьох сенсах, перш
за все як малюнки художника, що вчився в
Єлисаветградському юнкерському кавалерійському
училищі, але військовим не став. Крім того ці
листівки суто української тематики — сюжети на
слова і народну музику пісень — «Ой у полі
козаченьки...», «Ревуть воли...», «Чорнобривець»,
«У діброві чорна галка», «Ой не світи,
місяченьку». А ще ці листівки видані у Києві
відомим видавництвом «Час», яке пропагувало
українське мистецтво та заохочувало через
продаж продукції — конвертів та листівок — збір
коштів на зведення пам'ятника Тарасу Шевченку. На
звороті кожної листівки надруковано: збирайте
кошти на пам'ятник Шевченку. Ці листівки добре
збереглися — гарні, кольорові, та ще й мають
особливість: нижче малюнка розташовані слова і
ноти улюблених народних пісень. Таким чином
музичні листівки потрапили в музей за адресою —
і це стараннями Юрія Володимировича.
А ще завдяки цій людині до музею потрапив
цікавий фонд відомого єлисаветградця
дореволюційного періоду Герасима Максимовича
Журавленка, який співав разом з самим Шаляпіним
— актором, співаком, виконавцем циганських
романсів і автором пісень. До нас надійшли афіші,
програмки; фото, буклети 1914— 1917 років з
Петербурга, Москви, Миколаєва. І це теж завдяки Ю.Тютюшкіну.
Ми ще раз вітаємо друга нашого музею (до
речі, й інших теж) з ювілеєм і бажаємо йому щастя
та здоров'я. |
