Кіровоград - єдиний обласний центр в
Україні, який тричі перейменовували:
Єлисаветград (місто бере початок від фортеці Св.
Єлисавети, закладеної 18 червня 1754 року) -
Зінов’євськ (з 9 липня 1924 року) - Кірово (з 27 грудня
1934 року) - Кіровоград (з 10 січня 1939 року). Якою буде
наступна дата перейменування міста, та й чи
взагалі вона буде - важко сказати. Останніми
роками періодично спалахують гострі дискусії з
цього приводу, але усе закінчується лише
розмовами.
Цікаві сімейні документи збереглися у
кіровоградця Юрія Володимировича Тютюшкіна, що
тісно пов’язані з історією Кіровограда. Це
свідоцтва про народження членів родини. Видані
вони у різні роки, коли місто носило усі чотири
свої назви.
- Мій прадід, Фока Олексійович, народився у
Єлисаветграді у 1867 році, - говорить Юрій Тютюшкін.
- Працював у ливарному цеху на заводі Ельворті.
Був висококласним спеціалістом. Особисто
знайомий з власником заводу. І, як розповідав
дідусь, його батько отримував відповідальні
завдання від керівництва.
Фоку Тютюшкіна керівництво заводу
Ельворті шанувало за професіоналізм. Як відомо,
для робітників заводу місто виділяло землю під
забудову у слобідці на Новомиколаївці. А от Фоку
Олексійовичу, за сприяння самого Ельворті,
дісталася ділянка землі на Солодкій Балці. Якщо
поряд люди жили у землянках, то Фока Тютюшкін
збудував для сім’ї добротний цегляний будинок
на пагорбі, який збергіся до наших днів. Унизу
були луки на березі Інгулу.
- Дідусь, Семен Фокович, народився в
Єлисаветграді 16 квітня 1901 року, - продовжує Юрій
Тютюшкін. - Закінчив Пашутінську народну школу. У
родині збереглася єдина відома сьогодні
дореволюційна фотографія будівлі цієї школи. 3 12
років дідусь працював на механічному заводі
Козубського. У 1917-му влаштувався в депо
залізничної станції Єлисаветград учнем слюсаря,
а з 1930 року аж до пенсії працював машиністом
паровоза.
Під час Великої Вітчизняної війни Семен
Тютюшкін водив ешелони з військами. Указом
Президії Верховної Ради СРСР від 5 листопада 1943
року «за особливі заслуги у забезпеченні
перевезень для фронту та народного господарства
і видатні досягнення у відновленні залізничного
господарства у тяжких умовах воєнного часу»
старшині Тютюшкіну присвоєно звання Героя
Соціалістичної Праці. У 1946 році Семен Фокович
повернувся у рідне місто і працював у депо
станції Кірово-Українське Одеської залізниці.
- Зберігся паспорт дідуся, який видав йому
Єлисаветградский староста у 1917 році, - показує
пожовклий папірець Юрій Володимирович.
Наступний документ - свідоцтво про
народження у Зінов’євську 21 лютого 1927 року
батька - Володимира Семеновича Тютюшкіна, яке
видане уже Зінов’євським ЗАГСом. Він продовжив
справу батька-залізничника. Також усе життя
працював машиністом.
- Батькова рідна сестра, Зоя Семенівна,
народилася 30 квітня 1937 року. Тож її свідоцтво про
народження було видане відділом актів
громадянського стану міста Кірове. Тітка була
медпрацівником, працювала у медчастині заводу
«Червона Зірка». От і виходить, що мій дідусь та
його предки народилися у Єлисаветграді, батько -
в Зінов’євську, рідна тітка - у Кіровому, а я, мої
діти та онуки - у Кіровограді.
Що буде зазначено у документах про
народження правнуків Юрія Тютюшкіна - чи
Кіровоград, чи інша назва міста, - покаже час. |
