Публікації

«Безсмертний подвиг народу»


apub198.jpg (8843 bytes) apub199.jpg (21386 bytes) apub200.jpg (7596 bytes)
А.О.Тарковський. 1942 С.Голованівський, Л.Первомайський Г.А.Карєв. 1942

   Таку назву має нова виставка, відкрита до Дня Перемоги у літературно-меморіальному музеї І.К.Карпенка-Карого. Присвячена вона фронтовим дорогам тридцяти літераторів-земляків та їх творам періоду війни і повоєнного часу, головною темою яких є боротьба радянського народу з фашизмом у період Другої Світової війни.
   Кожна музейна виставка — це лише видима глядачам верхня частина айсберга, під якою — глибина підготовчої роботи. Щоб на відвідувачів війнуло через більш як сім десятиліть подихом воєнної історії, головний хранитель фондів Лариса Хосяінова провела грунтовне наукове дослідження. Описала близько сотні музейних предметів, які є пам'ятками цього періоду. З них разом із директором музею Катериною Лісняк відібрали найцікавіші фото, книги, періодику, аркуші з віршами, написаними земляками між боями, солдатські листівки й трикутнички, адресовані рідним, особисті речі, що належали воїнам. Більшість із них подаровані в музей рідними письменників.
   Експозиція нагадує кінокадри з документального фільму, де в загальний фон вкраплені конкретні свідчення. Лейтмотивом виставки стало зображення стрічки Ордена Слави (1943).
   Першими ознайомилися з експозицією учні кіровоградської школи-інтернату — ліцею «Сокіл». Вони дізналися чимало цікавого з розповіді науковця музею Наталії Мельниченко, зі стендів та вітрин. Захід супроводжували пісні воєнної пори у виконанні учасників художньої самодіяльності міського Будинку вчителя.

   …Третьокурсник Київського університету Олександр Моторний 21 червня 1941 р. склав іспит з німецької. А назавтра почалась війна, яка народила не тільки героїв, а й цілий тематичний пласт літератури. У кожного воїна, який був чи став письменником, формувався свій шлях...
  
   Є в Кіровограді вулиця Фісановича. Носить вона ім'я командира підводного човна Героя Радянського Союзу Ізраїля Ілліча Фісановича. Перша книга його «Записки подводника» видана ще в 1943 p., а інша — «История «Малютки» — вже посмертно, після війни. Подібні до них твори здатні й сьогодні захопити молодь, яка мріє про море...

   Ще один літератор — Тимофій Шашло, родом з Онуфріївського району, став Героєм Радянського Союзу в листопаді 1941 р. Він взяв на себе командування танковою дивізією, яка захопила стратегічно важливий населений пункт. Бойовий шлях танкіста від сержанта до підполковника знайшов своє втілення у його документальній книзі «Дорожче за життя», виданій у 1960 р.

   Цього року виповниться сторіччя з дня народження поета Петра Біби, родом з Новомиргорода. Він воював з 1941 р. і до Перемоги, був командиром мінометного взводу, нагорожений орденами й медалями. А через три роки після Перемоги героїка війни уперше озвалась у віршах його збірки «Братерство».

   Рядовим почав війну майбутній письменник Євмен Доломан. Він теж був мінометником у добровільній Челябінській танковій бригаді. У повоєнні роки тема війни не раз звучала в його поетичних та прозових книгах, окремі з яких — на виставці. Тут же й фронтова стаття про нього — молодого бійця — з газети «Вперед на врага», датована квітнем 1945 р.

   Живими свідками воєнного часу є комсомольський квиток (1944) та червоноармійська книжка (1945) молодого кулеметника стрілецької дивізії, знам'янчанина Миколи Петрова, родом із смт Нова Прага Олександрійського району. А ще його листи до матері та молодшого брата. Написані на ілюстрованих бланках чи складені трикутничками, вони сповненг турботи про рідне місто, про близьких людей. Хтозна, може, це й були перші кроки до створення в майбутньому книги «Двоє на льотному полі»? Автор посмертно був прийнятий до Спілки письменників України.

   Були серед наших земляків на війні військові кореспонденти: Арсеній Тарковський, Натан Рибак, Наум Добрін, Сава Голованівський. Останній, уже будучи членом Спілки письменників, пройшов усю війну, дослужившись до полковника. Ще у воєннні роки було видано 5 книг його поезії та нарисів. Одна з них «Мсти, воин!» вийшла у 1942 р. під редакцією Н.Рибака. У цьому ж році він написав «Пісню про мою Україну», яка закінчувалася оптимістично:

Я вірив, що ворог тебе не поборе, і ворог тебе не зборов, —
Він ще відповість за гірке твоє горе І кров'ю заплатить за кров.
І слава твоя оживе неодмінно, і доля розквітне ясна,
Моя Україно, жива Україно,
Блакитна моя сторона.

    У повоєнний час війна знайшла також своє відображення у багатьох його книгах прози та публіцистики.

   Але це все тексти. А серед них погляд відвідувачів у першу чергу вихопить воєнну реліквію — кобуру-футляр для пістолета системи «ТТ», яка належала капітанові Григорію Карєву. Він —    учасник війни з 1941 р. до Перемоги, в т. ч. — на Чорноморському флоті. На виставці поруч і його рукописний блокнот з віршами, написаними під час служби в 1943 р. в Москві. Тут же його збірка «Вымпел», куди в 1945 р. ввійшло більше половини віршів із фронтового блокнота. Пізніше у кількох книгах він яскраво писав про подвиги моряків.

   Не перелічити імен, боїв, подвигів, нагород, ран і книг про все це. Нам, нащадкам тих, хто здобув Перемогу, треба нести з покоління в покоління вічний вогонь пам’яті про них.

Антоніна КОРІНЬ,
співробітник літературно-меморіального
музею І.К. Карпенка-Карого


"Народне слово", 9.05.2013