У літературно-меморіальному музеї
І.К.Карпенка-Карого міста Кропивницького
відкрилася виставка «Правдиво, щиро, без прикрас
епохи дивляться на нас», приурочена до 70-річчя
відомого збирача старожитностей, уродженця
нашого міста Юрія Володимировича Тютюшкіна. В
експозиційній залі, яка нагадує вітальню
старовинного будинку, представлено більше сотні
предметів із зібрання колекціонера –
фотопортрети наших краян від кінця ХІХ століття
і до початку 60-х років ХХ століття.
Відкривають експозицію сімейні фото.
Юрій Володимирович шанує історію свого роду, що
підтверджують світлини представників п’яти
поколінь, серед яких – дідусь Семен Тютюшкін –
залізничник, удостоєний звання Героя
Соціалістичної Праці під час Другої світової
війни, батько Володимир Семенович – машиніст
потягу. На знімках бачимо самого ювіляра, а також
фотокартки улюблених жінок пана Юрія – бабусі,
мами, дружини. Надія Федотівна, мати Юрія
Володимировича, була кравчинею. Збереглися
журнали мод і викрійки – знаряддя її праці. На
виставці можна погортати ілюстрований журнал
«Нива» з паризькими модами 1896 року, оцінити
моделі у збірках 1930-1940-х років.
Наші землячки розумілися на моді. За їх
вбранням можна вивчати історію костюму та
історію країни. Гідністю й спокоєм дихають
обличчя жінок кінця ХІХ – початку ХХ століття. Їх
сукні розкішні і витончені. Превалюють так звані
салонні портрети, зроблені в кращих фотоательє
міста – у Харлаба, Плетцера, Бриля,
Кирдановського. З появою менш громіздких
фотокамер, єлисаветградці увічнювали себе на
фоні природного і міського ландшафтів. Та десь
від року 1914-го і ближче до 1917-го з’явився на
обличчях ледь помітний смуток. Можливо, від
передчуття подій, що змінять хід історії
назавжди.
Наприкінці експозиційного комплексу
Єлисаветградщини дореволюційної бачимо фото
небагатих міщанок, які у своєму одязі, його
окремих деталях (численні волани й оборки) й
аксесуарах (мереживні парасольки) намагалися
наслідувати вищі прошарки суспільства. Та з
настанням буремних 1917-20-х років все змінилося –
не тільки одяг, а й сама публіка фотоательє, і
навіть вирази облич. Вбрання стає
демократичнішим і поступово спрощується. До
середини 1920-х років у ньому залишаються певні
елементи вишуканості, натомість кінець 20-х і 30-і
роки поклали цьому край. Змінився світ –
змінився одяг. Елегантність – у минулому або на
сторінках журналів мод.
Лише у 1950-х роках, після страшної,
кривавої війни, жіночий одяг знову стає
романтичним: мереживні й вишиті комірці, защипи й
драпіровки на сукнях, доволі оригінальні
капелюшки. Що це, як не терапія жіночої душі за
допомого найвірнішого засобу реабілітації -
гарного вбрання?! Світлинами 1950-х років виставка
завершується.
Чи є у пана Юрія портрети городянок
пізніших років? Звісно, є. Але невдовзі жінки
віддали перевагу брюкам та джинсам. І то вже
зовсім інша історія.
У зв’язку з карантинними обмеженнями
відкриття виставки пройшло без публічної
презентації, але було висвітлене кропивницьким
телебаченням.
Оглянувши виставку, відвідувачі
отримають позитивні емоції і додадуть собі
гарного настрою. |
