Лащенко Ростислав Митрофанович - український правознавець, громадський діяч, один з основоположників історико-правової науки в діаспорі. Народився 13 вересня 1878 р. Закінчив Єлисаветградську гімназію (1896) та юридичний факультет Київського університету (1905).
   На початку ХХ ст. друкував оповідання в українських періодичних виданнях. У наступні роки працював на різних посадах у судових установах Києва.
   За часів Української Народної Республіки - голова 1-го департаменту Київського апеляційного суду, викладач історії українського права в Київському народному університеті. З приходом Директорії Української Народної Республіки - член верховної слідчої комісії.
   З 1920 р. - в еміграції у Польщі. Виконував обов'язки голови Наддніпрянської допомогової секції при Українському громадському комітеті (Львів).
   1921 р. переїхав до Праги. Викладав історію українського права в Українському вільному університеті (1921-1925), в Українській господарській академії в Подєбрадах.
   Був активним членом багатьох емігрантських науково-культурницьких осередків, співзасновником і головою Українського правничого товариства, членом історико-філологічного товариства в Празі.
   Автор книг і монографій: «Литовський Статут як пам'ятник українського права» (1923), «Переяславський договір 1654 р. між Україною і царем Московським» (1923), «Лекції по історії українського права» (1923-1924), «Ідея права власності на землю на Україні» (1925), «Цивільне право» (1925), «Копні суди на Україні, їх походження, компетенція і устрій» (1926-1927), «Український копний процес (по карній справі) на одному прикладі» (1927), «Вінець дівочій як інститут литовсько-українського права» (1929), «Академічний список Руської Правди» (1927).
    Помер 30 жовтня 1929 р. в Празі.