ab_u.jpg (6025 bytes)


kar652.jpg (9728 bytes)


   Мороз Валентин Леонідович – український поет. Народився 31 січня 1938 р. у родині військовослужбовця. Вчився в Люшнюватській семирічці та Межирічківській середній школі (Голованівський район Кіровоградської області). Закінчив філологічний факультет Одеського державного університету.
   Працював відповідальним секретарем Одеської обласної організації СПУ, заступником директора з наукової роботи Одеського літературного музею, кореспондентом на радіо.
   Автор поетичних збірок: «Говоріть, колоски, говоріть» (1962), «Ми – земля» (1967), «Дерево на обрії» (1969), «Білий-білий світ» (1971), «Тінь дощу» (1975), «Крило трави» (1978), «Крізь пам'ять» (1982), «Земле моя, доле моя» (1984), «У ритмі сонця» (1986), «Поезії» (1988), «Осінній сад» (1990), «Пісочний годинник» (1993), «Моя душа - як пташка на долоні» (1997), «Ім'я тобі - кохана» (2000), «Дорога в осінь» (2004), «Ми листуємося з лісом» (2007), «Зелена кров веселої верби» (2009) .
   Лауреат літературних премій імені: Павла Тичини, Едуарда Багрицького, Костянтина Паустовського, Пантелеймона Куліша. Має відзнаки: загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання» (2006); «Журналістська гідність» (2008); за кращу книгу року «Ми листуємося з лісом» (2008).
   Нагороджений медалями: імені С.І. Олійника «За благодійну діяльність», «За значний внесок у розвиток культури та мистецтва», «Почесна відзнака НСПУ» (2006).
    Член Національної спілки письменників України (1965).
    Помер 30 січня 2013 р.