Драч Михайло Мойсейович (Ригор Якович Кобець) – білоруський радянський письменник, драматург, сценарист. Народився 20 липня 1900 р. Навчався у церковно-приходській школі, Єлисаветградському земському реальному училищі. Підлітком брав участь у Першій світовій війні. Працював токарем на заводі «Ельворті» (тепер «Червона зірка»), маркірувальником на станції Єлисаветград-Товарна (1916-1918).
   Літературну діяльність розпочав у єлисаветградських газетах «Наша жизнь» та «Друг народа» (1917-1919). Вірші, байки, фейлетони підписував «Робітник Михайло Сандига», «Солдат Михайло Сандига», «Солдат М.С.».
   Під час Лютневої революції увійшов до складу анархістської групи «Набат». У роки громадянської війни служив у Червоноармійському Братському полку, воював у 1-й Кінній Армії С.М. Будьоного. Під Варшавою був тяжко поранений. У 1920 р. брав участь у контрреволюційному заколоті анархістів у 1-й Кінній Армії, після розгрому якого втік до Білорусії, де став Ригором Кобцем.
   Працював кочегаром у лікарні, на Мінському дріжджовому заводі «Пролетарій» (1922-1928), на пивзаводі «Білорусь» (1928-1929). Закінчив три курси Мінського вечірнього робітничого технікуму (1928). Входив до літературного об’єднання «Звенья» (філії літоб’єднання «Молодняк»). У білоруській пресі вірші та оповідання почав друкувати у 1923 р. Писав російською та білоруською мовами. У 1929-1930 рр. завідував сільськогосподарським відділом газети «Рабочий». Працював консультантом, завідуючим сценарним відділом кіностудії «Советская Белорусь» у Ленінграді (1931-1937).
   У 1933, 1935, 1937 рр. перебував у творчих відрядженнях у Біробіджані. Співпрацював з газетами «Биробиджанская правда», «Тихоокеанская звезда».
   У 1938 р. заарештований і звинувачений у шпигунстві. У 1939 р. виправданий. Переїздить до Хабаровська, працює редактором студії кінохроніки (1939-1941). У 1941 році знов заарештований і засуджений на 10 років таборів за поразницькі настрої та наклепи на Сталіна. Відбував покарання на лісоповалі, будівництві залізниць у Тайшеті, Монголії, Забайкаллі.
   З 1951 по 1960 р. був на поселенні у Середній Азії. Працював у радгоспі «Чалдавар», де керував художньою самодіяльністю, охоронцем на виноградниках, помічником пасічника в горах Тянь-Шань, завідуючим хатою-читальнею, клубом, завгоспом у школі.
Повернувся до Мінська у 1960 р., в цьому ж році реабілітований. Першим у Білорусії в 1964 р. написав повість-роздум «Ноїв ковчег» про життя у таборах ГУТАБу.
   Автор п’єс: «Гута» (1929), «Спаси, Боже!» (у співавторстві з А. Вольним, 1932), «А всё же запою» (1932), «На заставе» (1935), «Мигрень» (1940); лібретто до музичної комедії «Щастливий берег» (1940); одноактних п’єс-комедій: «Тяжелый случай» (1961), «Катавасия брата Гервасия» (у співавторстві з А. Астрейком, 1962), «Ничего себе шуточки» (1962), «Святая тайна» (1965), «Пирожки с червонцами» (1965).
   Автор сценаріїв перших звукових фільмів: «Ураган» (1932), «Двічі народжений» (1933), «Шукачі щастя» (1936), «Дніпро у вогні» (1937); кіноповістей: «Герої Балтики» (1939), «Повстання гніву» (1940).
    Вірш Р. Кобця «Паровоз», написаний у 1925 р., став популярною комсомольською піснею.
    Член Спілки письменників СРСР (1934), заслужений діяч мистецтв Білорусії (1935).
    Помер 9 вересня 1990 р. у Мінську.