Шкловський
Ісаак Вульфович (псевдонім Діонео) –
російський прозаїк, журналіст, публіцист, критик,
перекладач. Дядько російського радянського
письменника В.Б. Шкловського.
Народився 20 квітня 1864 р. Вчився у
Єлисаветградській класичній чоловічій гімназії,
Одеському реальному училищі, Харківському
університеті.
Дебютував віршами, оповіданнями,
критичними статтями на сторінках одеської
періодики (1881), друкувався в «Елисаветградском
вестнике». Досконало володів англійською,
німецькою, французькою, італійською, іспанською
мовами.
Брав участь в народницькому русі. З 1886 по
1892 р. перебував у засланні в Середньо-Колимську в
Якутії, де досліджував життя та побут народів
Сибіру, вивчав нові мови, друкувався в «Одесских
Новостях» та «Русских Ведомостях».
«Очерки крайнего северо-востока» І.
Шкловського були опубліковані в «Записках
Східно-Сибірського відділення Імператорського
Російського географічного товариства» (1892).
З 1893 р. був співробітником «Русских
Ведомостей», де розмістив ряд сибірських
нарисів, зібраних у книзі «На крайнем
северо-востоке Сибири» (1895).
З 1896 р. – лондонський кореспондент
«Русских Ведомостей» та «Русского богатства».
Вважався авторитетним спеціалістом з
Великобританії у російській пресі. Перший
перекладач на російську мову творів
Рабіндраната Тагора, з російської на англійську
«Записок революционера» П. Кропоткіна.
Був членом Англо-російського
літературного товариства Лондонського
Королівського університету,
членом-кореспондентом Інституту
слов’янознавства.
Автор книг: «Инквизиция и евреи в Испании
в ХV веке» (1896), «Очерки современной Англии» (1903),
«Английские силуэты» (1905), «На темы о свободе»
(1908), «Рефлексы действительности» (1910),
«Меняющаяся Англия» (1914-1915), «Без работы. Родная
речь» (1916), «Кровавые зори. Десять этюдов» (1920),
«Англия. За пять лет: 1914-1919» (1920), «Пестрая книга.
Двенадцать характеристик» (1921), «Ирландские
очерки» (1921), «Когда боги ушли» (1923), «Англия после
войны» (1924).
Помер 28 лютого 1935 р.у Лондоні. |