Караташ
Володимир Михайлович – літератор.
Народився 2 березня 1926 р. у с. Роздол
Голованівського району Кіровоградської області
в селянській родині.
17-річним юнаком став членом
Організації Українських Націоналістів. Був
стрільцем у сотні «Сталевого», що діяла в
місцевостях Гайсин, Умань, Теплик, Гайворон,
Ульяновка, Голованівськ. За активну участь у
боротьбі за волю України був засуджений німцями
до розстрілу. Врятувався і залишився живим. Та
згодом був заарештований контррозвідкою «СМЕРШ»
і засуджений до 8 років позбавлення волі.
11 місяців перебував в Горьківській
тюрмі № 1. У 1949 р. його перевели до Воркутинського
табору суворого режиму для політв'язнів.
Працював на шахті № 7. У 1951 р. в концтаборі
«Речлаг» був засуджений військовим трибуналом
до розстрілу за «організацію і керівництво
антирадянською групою українських
націоналістів», яка готувала повстання в таборі.
Після смерті Сталіна влада замінила
розстріл на 25 років в’язниці і таборів. Був
етапований з Вологди до Казахстану в табір
суворого режиму «Степлаг» селища Кенгір. Там в
травні-червні 1954 р. брав активну участь у
Кенгірському повстанні.
З-під варти звільнений 26 квітня 1956 р.
Реабілітований 20 вересня 1989 р. Кіровоградською
обласною прокуратурою.
У 1958 р. поступив на факультет іноземних
мов Одеського державного університету. У 1963 р.
переїхав до Голованівського району. Близько 25
років працював учителем англійської мови у
селищі Побузьке. Автор трьох книг спогадів. Член
Кіровоградської обласної організації
Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і
репресованих. Нагороджений орденом «За
мужність» ІІІ ступеня (2007).
Лауреат обласної літературної премії
імені Євгена Маланюка в номінації
«Літературознавство та публіцистика» за книгу
спогадів «На барикадах
Кенгіра» (2008).
Помер 6 листопада 2017 р. у м. Одеса. |