Шарандак-Бровченко Галина Спиридонівна (псевдонім Берізка) – поетеса, прозаїк.
   Народилася 17 вересня 1920 р. у с. Могильне Гайворонського району Кіровоградської області. У 1940-х рр. вчилася на філологічному факультеті Одеського державного університету.
   Під час Великої Вітчизняної війни перебувала на окупованій території. За участь в діяльності Організації українських націоналістів була заарештована гестапо у м. Гайворон 6 листопада 1943 р. У 1944 р. здійснила втечу з катівень гестапо. Після війни продовжила навчання в Одеському державному університеті.
   У 1946 р. була заарештована органами НКВС, засуджена на 10 років таборів. Покарання відбувала в Норильську. У 1955 р. звільнена, але до кінця 1957 р. була на становищі політичного висланця без права виїзду.
   У кінці 1950-х рр. повернулася в с. Могильне, де викладала українську мову й літературу в середній школі. У 1976 р. вийшла на пенсію.
   Вірші почала писати з середини 1930-х рр. Перші публікації з’явилися в газеті «Літературна Україна» у 1959 р.
Твори друкувалися в альманасі «Поезія» (1989, 1996), в збірниках «З облоги ночі» (1993), «Час збирати каміння» (1997). Оповідання і спогади увійшли до книги Олеся Волі «Мор» (1993). Автор поетичних збірок: «Недоспалені листи», «Вибране» (2000), «Про все пам'ятаю» (2003); збірника прози «Сакраменто» (2004).
   Лауреат Кіровоградської обласної літературної премії імені Євгена Маланюка за збірку прозових творів «Сакраменто» (2007).
   Померла 14 вересня 2007 р. у с. Могильне Гайворонського району Кіровоградської області.